АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Є на планеті найкраща країна – середньовічна Україна
06.04.2009р.

Наша держава, з успіхом проскочивши період централізації і скотившись до стану феодального королівства, нарешті наближається до визначної дати виборів голови держави. Так би мовити – короля. Ситуація на вершині влади продовжує бути комічною. Кожен намагається відіграти свою «визначну» роль в новітній історії України. Спробуємо по порядку.

Король (він же президент В.А. Ющенко) – слабохарактерний, безхребетний і недалекий володар. Таких історія бачила не мало. Один яскравий приклад: Людовік ХІІІ у Франції (багато людей, напевно, читали незабутній твір О.Дюма, тому так легше буде порівнювати). Так от, цей король – шмата, яка захоплюється полюванням замість виконання своїх прямих обов’язків. До речі, наш король захоплення має менш криваві: бджолярство, садівництво… Але одного не розумію: якщо я як простий громадянин (наводжу приклад) замість того, щоб виконувати свою роботу, за яку отримую заробітну плату, раптово завіявся серед білого дня і поїхав в інший куток країни для того, щоб саджати там деревця, то після такого вибрику я, приїхавши на роботу, побачив би на робочому столі повідомлення про те, що я звільнений в зв’язку з невиконанням службових обов’язків. Все логічно, працедавець правий… а для президента все ж таки ми працедавці. Постійна туга до землі нашого короля цілком зрозуміла: стати президентом - це одне, а от керувати державою - це зовсім інше.

Зараз наш король нарешті згадав про те, що треба ж щось робити (хоча б видимість роботи, бо вибори таки на носі) і пробує стукати кулачком по столі. Результат, звичайно, ніякий, дуже схоже на шелест вітру, бо за п’ять років всі вже звикли, що нічого серйозного зробити він не може і тому всі подібні спроби закінчуються простою констатацією факту стукання по столі в новинах... і все. Більше подвигів на ниві управління не спостерігається, а от бажання втримати корону на голові ще на п’ять років ой яке сильне (де ж ще бджолярством можна на самому високому рівні прогодувати родину, кумів, сватів…), але народу вже набридло спостерігати за повною бездіяльністю і некомпетентністю глави держави.

Тепер Перший Міністр держави (тобто Прем’єр-міністр України Ю.В. Тимошенко) - на відміну від короля, вона сильна особа. Пробує повторити ролі історичних постатей Монка, Токугави та ін. Але краще порівнювати з кардиналом Арманом де Рішельє, який був Першим Міністром Франції за часів Людовіка ХІІІ. Чому краще – бо навіть біографія трохи повторюється: обох пробували посадити до в’язниці, обоє в спідниці (кардинальська сутана все-таки трохи схожа на жіноче плаття). Правда, з косою Рішельє не ходив. Ситуація повторюється: «сильний міністр при слабкому королі», але є різниця. Рішельє вів політику, спрямовану на розвиток держави, за його управління Франція стала наддержавою тогочасного світу. А у нас в Україні далі деградація. Звинувачувати в гріхах і помилках можна всіх, кого не ліньки, але я особисто не розумію такої відповіді: «мені всі заважають і не дають працювати». Методи впливу на тих, хто заважає, мають безкінечні варіації, тобто при бажанні забезпечити добробут народу всіх, хто заважатиме, можна розтоптати. Значить, виникає висновок: не так всі і заважають, раз всі на місці і жирують.

Спробувати себе в ролі королеви теж хочеться. Довіра народу до неї вища, ніж до теперішнього володаря. Купа напрацьованої роботи. Є можливість обгрунтовано наобіцяти щасливого майбутнього людям. Тільки от питання: а чим Ви до сьогодні займались. Величезна купа домовленостей з найрізноманітнішими державами, а де результат для півтора мільйона безробітних? Спроби реставрувати економіку провалюються, розроблені антикризові програми, виявляється, припали порохом в Верховній Раді (що ж ви за прем’єр такий). Дуже доречна сама економічна криза в країні, бо є всі шанси з «успіхом» її подолати і заробити колосальний політичний капітал. До речі, криза в Україні так чи інакше, але зникне ДО президентських виборів. Просто таку можливість стати рятівником держави і, відповідно, президентом гріх пропустити.

Переходимо далі.

Благородний барон-розбійник (він же голова партії Регіонів В.Ф. Янукович). Віктор Федорович, не ображайтесь на «барона-розбійника», просто в часи середньовіччя називали речі своїми іменами і не соромились цього. Тим більше, що Ваша біографія дозволяє вас так називати. В середньовічній Європі було нормою силове захоплення чужих земель і проголошення себе абсолютним володарем. От тільки політична діяльність… Не знаю, як читачам, а от мені аж звело щелепи від оскоми, коли я прочитав черговий клич Партії регіонів про надання російській мові статусу другої державної в Україні. Чесно – це вже не оригінально. Невже нема веселіших ідей? Такі ідеї можна поставити на одну поличку з ідеями родоначальника однієї з королівських династій у Франції Карлом Валуа. Він був веселим чоловіком, оголосив себе Імператором Візантійським (тодішній дійсний імператор в Константинополі дуже довго сміявся). Так от, є пропозиція продовжити подальший розвиток геніальності ідей в сторону повної феодалізації України. Ідеї такі: а) відновити для феодалів (депутатів) принцип «васал мого васала – не мій васал», тобто оригінальніше (і доречніше) призначати депутатами всіх рівнів органів самоврядування вірних собі людей; б) запровадити в кожній провінції (області, автономній республіці) право на друк власних грошей (донецькі «рубліки», київські «долярики», львівські «бандерики»); в) дозволити васалам проводити війни між собою (ох, з якою б насолодою подивились би люди на бій на мечах між фракцією «ПР» і фракцією «БЮТ»).

Тобто ідеї В.Ф. Януковича завжди на рівні фантастики. І йому теж хочеться одягнути корону на свою голову (ще б пак, наглим чином п’ять років тому здерли корону з голови, боляче копаючи американськими валянками і закидаючи «наколотими» апельсинками). Правда, шансів на корону малувато. Як можна чіплятись за старі ідеї, які нікого вже не цікавлять? І пообіцяти нема чого. А надія в народі на нові ідеї поступово вмирає.

В нас є ще одна окрема течія політичного впливу в Україні. А саме – лакеї. Тобто «Секретаріат Президента України» і, відповідно, Голова Секретаріату. Раніше лакеї виконували свою справу, тобто: відповідали за етикет при дворі королів, організовували прийоми і бали, розважали монарха, доглядали і прибирали палац, чистили одяг і взуття свого короля, тобто були тими, хто тихенько працював над престижем голови держави. Тепер трошки інакше, «секретаріат Президента» став практично недоторканною організацією, яка має абсолютно власну думку на події в державі. Крім того, має свої власні важелі впливу на внутрішню і зовнішню політику країни.

Давайте уявимо на мить ситуацію в Франції часів Людовіка ХІІІ. Лувр, прийом послів інших держав, король і перший міністр (кардинал) на місці, і тут раптом дворянчик з обслуги короля заявляє, що він краще знає, що потрібно державі, і має кардинальні рішення для подальшого розвитку. Далі він заявляє, що кардинал – некомпетентна істота, тому що лакей, який одягає на ноги короля черевики, краще знає, що потрібно для держави, ніж перший міністр…

Пане Балога, такого «міністра двора» акуратно б задушили через п'ятнадцять хвилин після подібного виступу десь в коридорі палацу - і всі були б задоволені.

До речі, пане Президент, можу сказати як історик: всі володарі, які набирали собі в радники підлабузників (а їх дуже багато), завжди закінчували погано. Знайдіть в свою адміністрацію людей-критиків (ті критики, які зараз при владі, не враховуються, вони просто рвуться отримати Україну в своє користування), таких людей, які будуть віддані державі, а не портретам мертвих американських президентів. Серед багатомільйонного населення України хоч з десять ви знайдете таких, що не будуть славити Вас за всі дії, а будуть давати конкретні пропозиції і остерігати вас від нерозумних ходів. Крім того, спитайте в народу, як він бачить правильний розвиток держави. Найміть кількох людей, які організують опитування серед всіх верств населення, які дії вони бачать найкращими в подоланні кризи та подальшому розвитку. Народ в нас не темний (як всі наші можновладці вважають). Фермер на своїй землі (в кредитному кріпацтві) краще знає, що йому потрібно для розвитку, ніж якийсь невідомий товстий дядько (який в житті лопати не тримав) в столичному кабінеті з дорогим автомобілем, смачно поснідавши бутербродами з ікрою та коньяком сторічної витримки, який глобально вирішує долю сільського господарства. Ви здивуєтесь, але народ знає вирішення проблем. Це як в школі: дайте задачу «два помножити на два» і всі правильні відповіді будуть однаковими, - так само і Вам дадуть правильну відповідь.

Єдине, що радує, – королівські лакеї поки що не прагнуть стати королем.

А от тепер саме смішне.

З’явилась нова сила. Колишній Президент України Л.Д. Кучма. Назвати його по інакшому, як «привид», - просто неможливо. Тому просто спробуємо розглянути ситуацію в контексті минулого. Уявимо: Франція, Лувр, оголошується новий король, присутня купа дворян, міністрів і сам король… Тут раптом від потужного удару ногою відкриваються двері і заходить скелет колишнього короля, який говорить: «от так-то… (вирізано цензурою)… вас лишити без мене навіть на пару років не можна… телепні… ану геть, пора мені тут за вами прибирати… (вирізано цензурою)… а ще проти мене революцію влаштовували…».

Цікава реакція була б тоді. А от тепер - це все можливе. І ситуація підходяща. По-інакшому реагувати на раптову появу колишнього президента України просто неможливо. Раптово почав світитись по всіх каналах зі словами «вас же предупреждали». До речі, пане екс-президент, якщо Ви так за нас турбувались, то чому за п’ять років на «пенсії» так і не вивчили мову народу, який Ви «попереджували», чому і надалі розмовляєте мовою сусідньої держави. Ну і не говорю про ситуацію, що потрібно трошки совісті мати. Наново лізти в крісло президента після: «Кучму геть»?! Прохання до Вас, Леонід Данилович: візьміть приклад з Л.М. Кравчука, він НЕ пхається в президенти!

І що залишилось? Верховна Рада, напевно. Дуже мало людей знайдеться, які розібрались, хто засідає в ВР від імені виборців, і знає їхні прізвища та біографії. Так як ми голосуємо тепер не за конкретну людину, а за партію то, відповідно, проголосувавши за Януковича чи Тимошенко вони, в свою чергу, можуть пропхати кого завгодно. Це значить, що нам навіть не довіряють обирати представників народу за власним уподобанням. Тобто ми «недостойні» самі обирати собі наших слуг. Мандат депутата ВР вже переходить по спадщині. Навіть більше: запропонувавши певну суму грошей якомусь з блоків, кожен сміливо може розраховувати на депутатське крісло і за рік-півтора повернути затрачені кошти, нагло обкрадаючи Україну. Таке чудо можливе тільки в нас.

От і висновок. На сьогоднішній день нас шарпають різноманітні можновладці, які за сімнадцять років так і не накрались і продовжують рахувати Україну за бидло, варте тільки закріпачення. Вони далі вважають, що ми не навчились обирати владу, і вони повністью праві – бо ми поставили над нами цих новітніх королів, баронів, дворян… і терпимо їх зі словами «а кого ж ще обирати???». Правда є одне невеличке «але»: українці втомились (тому що ми саме українці, а не населення чи електорат) і не дай Боже дочекатись Вам, можновладці, повторення часів Робесп’єра. У вас є ще час отямитись і нарешті дати можливість жити Україні так, як їй належить.

Влада! Не чекайте на прихід нового Робесп’єра чи Хмельницького, бо вас ніхто шкодувати не буде. Почніть думати про Україну, а не про свої шлунки.

Станіслав ПАВЛОВСЬКИЙ




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов