АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Позбавлення батьківських прав
04.05.2009р.

Як відзначається у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків [1].

Цей захід впливу може бути застосований лише судом за поданим визначеними особами позовом, у передбаченому законом порядку та за наявності чітко викладених законом обставин.

Так, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини (однієї або усіх своїх дітей), яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу (далі: СК) України. Такими підставами є:

1) Мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) Мати, батько, які досягли повноліття, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, в тому числі не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти);

3) Мати, батько жорстоко поводяться з дитиною (жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо);

4) Мати, батько, які досягли повноліття, є хронічними алкоголіками або наркоманами (хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);

5) Мати, батько, які досягли повноліття, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (змушують її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю);

6) Мати, батько засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу [2].

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Відповідно до ст. 165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені ст. 166 СК України. Так, особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Однак при всьому цьому не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, тому одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Ст. 167 СК України передбачено питання влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав. Зокрема, якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні, і може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Також дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому, в протилежному випадку переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо ж дитина і їм не може бути передана, то вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Разом з тим, ст. 168 СК України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Законом окремо обумовлено, що дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього [2].

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд вправі вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), не визначаючи при цьому конкретного закладу [1]. Дитина також в разі відібрання може бути передана другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Ст. 169 СК України встановлено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, проте останнє неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом, а також якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Під час розгляду справи про поновлення батьківських прав суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, - в тому числі беручи до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина, - і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із таким позовом можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про зазначену відмову.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, котрий подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини [2].

Дитина, яка може висловити свою думку, також може бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, однак суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Використані джерела:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року N 3. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0003700-07&p=1241367501250984.

2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року. // Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14&p=1239555460954236 .

Демінська А.А. / ВГО "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов