АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Громадянська війна чи реваншизм?
22.04.2009р.

Ну от, знову пролилася кров, знову – смерть. Як колись у Львові убили композитора Ігоря Білозора тільки за те, що він в місті, де начебто притісняють росіян, в присутності російських фашистів посмів розмовляти українською мовою. Так і в Одесі ті ж російські фашисти убили студента за те, що він – українець. Для російських нацистів і грузини, і українці, і латиші з естонцями, і взагалі весь світ – світова змова проти них, таких «мирних» і не кривавих. Як кажуть на заполітизованих форумах, «всяк, хто не москаль, той – враг, фашист за гроші госдепа США, ну і так далі».

Але ж вбили молоду людину і життя його вже ніхто не поверне. То хіба можна виправдати убивць? Для російських нацистів – це не проблема, вони радіють, бо вбили вони свого кровного ворога і, відчувши солодкий смак людської крові, – будуть вбивати ще. Для них, виявляється, його давно треба було вбити, втім, як і мінімум половину населення України, щоб інша половина населення знову 300 років була у них рабами. Невже знову прийдеться нагадувати повну версію знаменитої приказки – « Москва слезам не верит – Москва кровушки жаждет»?

Прикро. Для мене антифашизм, як і антикомунізм, – благородне діло, але якщо під маскою «антифа» лицемірно замаскувались ті ж фашисти, тоді це підло в тисячу разів. На цей раз замаскувались фашисти російського нацизму, яких в майбутньому чекає такий же плачевний кінець, як і Гітлера, якого зараз успішно замінив Путін.

Громадянська війна – це війна між громадянами, які нетерпимо, ціною життя, ненавидять іншу частину населення, таких же громадян. Нетерпимість нагнітають ті, кому хочеться змінити ситуацію для своєї вигоди. Вони використовують нікчемні психокомплекси, такі як заздрість – класова боротьба бідних з успішнішими, або накручена зверхність ущербних людей над іншими – расизм, сіонізм, російський рашизм, німецький соціал-націоналізм (нацизм) тощо. Це ті нелюди, які з вбивств та війни одержували владу та надприбутки.

Що це? Громадянська війна? Громадянська війна триває? Її ніби раніше не було – доки жадібні і безголові політики за допомогою іноземних політтехнологів з Москви та Вашингтону в 2004 році заради одержання влади не почали розривати Україну. Спочатку помаранчевий, а потім синьо-голубий майдани, як вірус, заразили хворобою нетерпимості всіх українців. В такий період смути кому, як не запеклим ворогам української державності, повилазити і почати війну з державою в середині держави? А вони і повилазили. Вони, скориставшись ситуацією, нахабніють і, підгодовані Кремлем, чинять безчинства і злодіяння.

І така війна триватиме. Всякі-там шустери непогано заробляють на тому, що і далі нацьковують українця західної України з українцем зі сходу України. Така ситуація вигідна злим реваншистам монголо-татарського походження, які виникли по спадковій лінії від Золотої орди до Московського царства, що після поразки Мазепи за указом Петра Романова стала називати себе Росія. І не проблема, що назва «Росія» ніщо інше, як грецьке написання слова Русь, і нічого більше. Це ж звучить красивіше, ніж історично правильне – московіт.

Тоді Київська Русь припинила своє існування, а ординці, як трофей, украли для себе її історію і тут же захворіли на таку політичну хворобу, як імперіалізм. І став Петро Романов імператором, а всяк, хто мікроб, компенсував свою особисту нікчемність тим, що належить до імперії, до великої Росії, а значить, не треба самоудосконалюватись, нема потреби бути кращим, бо раз ти належиш Імперії, то це автоматично робить великим і тебе. А значить, це виправдовує всю ницість, підлість, віроломство таких людей. Сам мікроб ніякої цінності не має.

І от коли царська Імперія розвалилась і на її місці ціною мільйонів жертв постала найкривавіша, безбожна Імперія зла і ненависті червоних ідолів, то здавалось, що нормальна людина, навіть якщо вона «русскій», бачачи, як нищать віру, вбивають невинних людей, рабською працею безневинних зеків начебто будується соціалізм – світле майбутнє тих, хто до нього доживе, не склеївши від голоду ласти, – буде проти. Але ж ні, навіть білоемігранти раділи успіхам грузина Джугашвілі і всеціло славили його за розширення Імперії.

Але з Божого веління і ця імперія наказала довго жити. Вона була квола тілом і духом, зате озброєна під саме горло. І що тепер – а тепер нікчемні мікроби хочуть її знову. Їм важко усвідомлювати свою нікчемність, їм хочеться возвиситись. Їм треба гордості, що якщо навіть він сам є мікроб, але ж великою є його країна. А значить, вони вимагають реваншу. Їм треба чужі території. Вони, правда, не знають, навіщо їм ті території, якщо свої немає ким заселити, але ж з кожним окупованим кілометром у них підростатиме пихатість і самозакохана гординя від того, «какіє ми вєлікіє і могучіє».

Тому реваншисти і лізуть як не в Грузію, то в український Крим. А от на Прибалтику вже не пхаються – там уже можуть дістати по зубам. А не хочеться, велич величчю, але страшно і не охота.

В Україні їхньої агентури пребагато і більшість з них навіть не приховує свою людиноненависницьку суть. Та що казати, чи не половина депутатського корпусу Верховної ради є російськими фашистами-реваншистами. Вони розпалюють міжнаціональну ворожнечу, вони нацьковують народ, вони жертвами називають вбивць і навпаки.

А ще російські фашисти-комуністи-регіонали і далі тримають всю владу на місцях в східній та південній Україні і в їхній приватній власності заводи, фабрики, земля. Вони нацьковують громадян до повного їх отупіння, до кривавої ненависті, до убивств і помсти – так робили всі нелюди, які хотіли більшої влади, ніж та, що у них була, – і так само зараз діє через агентуру на територіях колишніх колоній озвіріла Москва.

Тому не перестану стверджувати: доки в Кремлі пануватиме злобна кагебешна хунта на чолі з підлим та біснуватим Путіним, доти не буде спокою і миру ні на українській, ні на російській землі. Вони скаженітимуть від наших соціальних, спортивних чи культурних перемог і мріятимуть про великий реванш. Але як тільки зміниться влада в Кремлі на нормальних, спокійних, розумних людей, так не буде кому проплачувати мітингувальників, кримських психопатів чи так званих ряжених в «казакі», які замість того, щоб на кремлівські гроші «водку жрать», повернуться на свій рідний Урал і будуть жити, як і їхні предки, з землі.

А так ситуація пішла на «самотёк». Українські спецслужби, а в першу чергу СБУ, не те, що програє ФСБ – вони їй і не протистоять. Гра йде в одні ворота. Бо програш чи перемога передбачає хоча б якусь дію, хоч якусь як таку боротьбу. Але війна зі сторони Росії ведеться односторонньо. СБУ зайнята гуманітарними справами, освітянськими турботами, але ніяк не захистом державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян щодо захисту від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, як це прописано в Законі України « Про службу безпеки України». Вони залізли в архіви і, напевно, там шукають відповіді, чому з такими спецслужбами, які є у нас тепер, Україна приречена на поразку.

Примирення неможливе, доки вся Україна, забувши те, що нас роз’єднує, об’єднається заради миру та процвітання. Це і є національна ідея. А ще якщо ззовні, з Росії, під пильним оком наперед попереджених телекамер ОРТ не будуть організовувати диверсії і провокації.

Україна приречена об’єднатись! Здоровий глузд не дозволить нам пересваритись і піти брат на брата, матір на дочку. Прийде день, коли ми всі скажемо: «Стоп! Досить!». Все це не конструктивно, у нас є потужніші завдання ніж, наприклад, згадувати що там дідусі робили в 40-их і хто кого зрадив чи погладив, окупував чи визволив. В ті часи треба було всім нам жити, щоб зрозуміти це, а ми ж не можемо зрозуміти навіть ті часи, в які живемо самі. Тому, якщо не навести порядок в головах і не заспокоїтись, то ми зраджуємо насамперед самих себе, майбутнє своє і майбутнє своїх же дітей і внуків.

А всю ту наволоч, яка підбиває підняти руку брата на брата, ми виженемо геть. І народ України, в числі якого обов’язково будуть і українці, і росіяни, і білоруси, і євреї, і інші етноси, житимуть в Україні щасливо і багато.

Павловський Андрій




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов