АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: stopcom@ukr.net ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
ДАІшні «штрафи» - суцільна фікція. Роздрукуй документи і тягни ДАІшників до суду! (оновлено)
21.04.2009р.

В Україні публічно і послідовно вищі чини ДАІ (та Міністерства внутрішніх справ України в цілому) беззмістовними «лякалками» нагло «розводять» водіїв. Вважаючи останніх за «лохів» і бидло. Про яку повагу до ДАІшників (і, відповідно, закону) може йтися?

З кінця минулого року в Україні діють зміни в законодавстві стосовно посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху, покликані зменшити кількість ДТП на дорогах і створити передумови для безпечного дорожнього руху. На жаль, реальна кількість ДТП від впровадження цих змін не зменшилась.

Факторів традиційно незнижуваної національної високої аварійності, по суті, два, і обидва класичні: дурні та дороги. Що стосується доріг – то тут все зрозуміло: дороги в Україні в цивілізованому їх визначенні практично відсутні (існують лише їх окремі фрагменти), і з цим погоджуються практично всі. Що ж стосується другого фактору – дурнів, то їх у надлишку...

Жодну аварійність, наприклад, неможна знизити, якщо й надалі фрагментами інженерних споруд, йменованих дорогами, будуть роз’їжджати «вколоті» и п’яні «мажори» на куплених за мільйонні хабарі татусів і мамусь іномарках. В даному випадку найважливішим фактором встановлення правопорядку є невідворотність покарання, але про це в сучасній Україні смішно говорити. «Мажора» не вразить і не зупинить сума штрафу за перевищення швидкості або проїзд на червоне світло в сумі, тотожній сумі легкого «перекусу» в дорогому ресторані; тим більше, ризик заплатити цей штраф - нікчемний, адже високі родичі все «порішають» і «закриють питання».

Але найважливішим фактором, від котрого залежить аварійність, є або ж непродуманість законодавчих змін, або ж їх повне ігнорування і навіть саботаж самими ж ДАІшниками. (Продажність котрих (стосовно тих же «мажорів») межує з виключним жлобством стосовно решти співгромадян, котрим «не поталанило» в родинних та майнових відношеннях).

Останнім часом практично всі вітчизняні ЗМІ за торкнули тему доцільності та коректності використання приборів контролю за швидкістю «Візир». Десятки наукових і практичних досліджень довели повну неспроможність і некоректність роботи та використання даного приладу в частині виявлення правопорушень на дорогах.

Коротко нагадаємо основні недоліки приладу та його використання:

- «Візир» працює досить довільно, і система фотографування об’єкту не пов’язана з системою визначення швидкості об’єкту. Тобто, «Візир» фотографує один об’єкт (наприклад, нерухомий автомобіль, який стоїть), в той же час як фіксується швидкість автомобіля, що рухається взагалі іншою смугою.

- згідно інструкції завода-виготівника, «Візир» коректно працює лише у визначеному температурному проміжку, наймінімальніший температурний рівень роботи складає 0 градусів за Цельсієм. Однак, незважаючи на це, всю зиму 2008-2009 років (протягом котрої температура понад 0 градусів пару разів підіймалася лише в Криму) ДАІшники на повну «забавлялися» «Візиром».

Будучи викритими в некоректному використанні приладу в зимовий час, ДАІшні чини одразу заявили, що температурний режим не порушувався, зйомка велася з салону автомобіля, практично при кімнатній температурі. «Відмазавшись» від звинувачення в порушенні температурного режиму, ДАІшники «забули» згадати, що з метою підвищення показників виявлення правопорушень в даному випадку була використана інша дуже проста схема: автомобіль з патрулем ДАІ з ввімкненим «Візиром» рухається дорогою зі швидкістю навіть мінімально 40 км/год, «просвічуючи» зустрічно їдучі автомобілі в в межах дозволених в населеному пункті 60 км/год. Результатом подібних дій є штучне «виявлення» швидкості руху «порушників» - 100 км/год (шляхом додавання взаємної швидкості автомобіля ДАІшників та автомобіля «порушника»).

Або ж автомобіль з патрулем ДАІ виїжджає за межі населеного пункту, де за півгодинки легко назнімкує сотню «порушників», які рухаються з дозволеною швидкістю за межами населеного пункту в 90 км/год. За документами ж «полювання» проводять як таке, що відбулося в межах населеного пункту (дозволено 60 км/год), всіх виявлених «порушників» ощасливлюючи постановами про накладення штрафу.

Довести будь-що в даному випадку водіє практично неможливо, оскільки часовий фактор (кілька днів, а той тижнів між повідомленням про факт «порушення» і часом, коли це порушення нібито відбулось) не дає водіє жодних шансів довести свою невинуватість.

І тим більш пікантно, що законодавець передбачив у даному випадку необхідність накладення стягнення на особу, яка є титульним власником автомобіля, а не на того, хто реально скоїв правопорушення, перебуваючи в ту мить за кермом.

Щоправда, як чинити, якщо власником автомобіля в даному випадку є юридична особа (яке-небудь ВАТ до відповідальності притягти неможливо, адже адміністративна відповідальність - індивідуальна) – законодавець не визначив, що також не йде на користь обстановці. Деякі вищі чиновники МВС і ДАІ намагались «розумничати», стверджуючи, що в такому випадку є повне право притягати до відповідальності керівника юридичної особи (а далі хай сам розбирається зі своїми водіями). Але подібна «принциповість» різко випарувалась, коли стало зрозуміло, що за зафіксоване «Візиром» перевищення швидкості автомобілем облдержадміністрації або, скажімо, Секретаріату Президента необхідно буде виписувати штраф губернатору або ж самому «гаранту»…

Так чи інакше, але виняткова несправедливість в частині притягнення до відповідальності і всілякі махлювання з «Візиром» під час патрулювання на дорогах призвели до створення у більшості водіїв визначеного стереотипу поведінки, котрий базується на ввідних даних: «я їхав акуратно, нічого не порушував (я завжди так їжджу), але мене чомусь штрафанули, і я довести нічого не можу…»; або ж: «я взагалі того дня за кермом не був, за кермом був мій родич (знайомий, таксист-драйвер і т.д.), він, певно, й перевищив, але штрафанули мене…».

Такі ввідні дані, безумовно, формують у рядового водія продовження стереотипу поведінки за наступним сценарієм: «ні за що доведеться «вигрібати», і нащо воно мені треба?.. Порушуй – не порушуй – все рівно будеш платити, так вже краще порушувати – принаймні, відповідати доведеться за щось, а не просто так…». І як невідворотній наслідок – повне ігнорування правил дорожнього руху і всіх благих намірів законодавця.

Складається враження, що подібна поведінка водіїв умисно стимулюється зловмисно налаштованими особами. При чому цими покидьками ставиться і успішно реалізується задача виховання в законослухняних громадян максимально деструктивного образу поведінки на дорогах. А по суті, цілеспрямовано скоюється свого роду диверсія проти держави та її інститутів…

Не стомлюємось повторювати: найважливішим фактором забезпечення правопорядку є принцип, нормативно закріплений в законодавстві, що звучить наступним чином: «Жодна особа не повинна постраждати безпідставно. Жодне правопорушення не повинне залишитись безкарним».

Ігнорування цього принципу призводить до повністю зворотнього результату – підвищення реально скоєних правопорушень.

Не треба бути педагогом або дресирувальником тварин (завчасно просимо пробачити за можливе некоректне порівняння), аби зрозуміти очевидне: постійне покарання без видимої причини будь-якої соціально адаптованої одиниці (дитини, тварини) – призведе до виникнення та закріплення аналогічної і асоціальної поведінки, деструктивних результатів і розпаду особистості.

Не зайвим буде відзначити, що задачею міліції (теж неодноразово нормативно закріпленою) є термінове припинення правопорушення безпосередньо після його виявлення.

В описаних же випадках українські міліціонери виявляють свою сутність як пасивні збоченці, вуаєристи: за порушеннями закону спостерігають, милуються, фіксують, але нічого не роблять!

Нехай зафіксований на швидкості в 200 км/год автомобіль з п’янюгою-водієм і далі жене на тій же швидкості містом, поки не закінчить свій шлях на автобусній зупинці, забравши життя десятка впевнених в приказці «наша міліція нас береже» мирно очікуючих пасажирів… Але навряд сім’ї всіх загинувших і покалічених втішить той факт, що за кілька хвилин до фатального зіткнення ДАІшники «успішно» зафіксували перевищення швидкості майбутнього вбивці і навіть бралися «оперативно», через місячишко, прислати порушнику квитанцію про сплату штрафу (дуже «своєчасно» и «виховально»!)…

І взагалі курйозні ситуації зустрічаються: власнику автомобіля приходить поштою штраф за зафіксоване «Візиром» перевищення швидкості, скоєне кілька днів тому, і це при тому, що ще місяць тому у водія йог оавтомобіль викрадений, і про це ж подано заяву до міліції! У бідолахи виникає закономірне питання: «за що я сплачую податки, утримуючи збіговисько пузатих жлобів з жезлами, якщо ці тупоголові «мусора» не здатні навіть затримати мій викрадений автомобіль, який їздить у них під носом, та ще й присилають мені штраф за перевищення швидкості?».

До речі, в обох випадках – і в родичів загиблих, і в обікраного водія – є всі шанси стягти з держави більш ніж значну суму моральної і матеріальної шкоди, спричиненої злочинною пасивною бездіяльністю співробітників ДАІ (та ще й визнаної і зафіксованої ними ж!). І випадки подання подібних позовів вже не одиничні – з тенденцією на їх багаторазове збільшення і виграш в судах.

З таким способом співіснування водії і ДАІшників безпеки дорожнього руху не бачити ніколи. Як і державі – благополуччя…

А зараз увазі читачів «УК» - традиційні ілюстрації (фото внизу):

Цитувати зміст наведеного документа немає сенсу – кожен водій може зробити це сам (радимо кожному роздрукувати цього листа і повсюдно використовувати при оскарженні дій ДАІ при накладенні штрафів та спробах контролю їх сплати).

Отже, Державна служба спеціального зв’язку і захисту інформації України офіційно повідомила про максимально прості і доступні для розуміння кожної цивілізованої людини речі: розхвалений керуючими ДАІшниками пристрій «Візир» (використовуваний для фіксації перевищення швидкості) і Автоматизована система реєстрації, обліку і контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (саме та База, котрою ДАІшники «лякають» водіїв «хто не сплатить штрафу – тому відмовлять в проходженні техогляду») є НЕЛЕГАЛЬНИМИ.

Будь-яка інформація, яка міститься у згаданих «Візирі» і в Базі, не є скільки-небудь достовірною і не має навіть найменшого доказового характеру.

По суті, виходячи із згаданої відповіді Державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації України, правовий статус вказаних об’єктів дослідження має приблизно таку ж ступінь доказовості і достовірності, як і всякий (незалежно від змісту) CD-диск вартістю не більше 6 гривень, придбаний на ринку «Петрівка» з-під поли.

Апріорі слід вважати, що всі фото «Візира», котрі є додатками до постанов про накладення штрафів за перевищення швидкості – є плодом роботи ДАІшників у «Фотошопі» або іншій подібній програмі. І такий же приблизно характер мають записи в Базі про те, що водій N є боржником зі сплати штрафів. Обмежувати водія в правах на підставі подібної «самопальної» погані – все рівно що робити це під враженням порнофільмів або написів на стінах громадського туатету.

Місце такої «інформації» - в корзині для сміття, але ніяк не в правих документах.

Наполегливо рекомендуємо використовувати публікованого листа при оскарженні дій ДАІ та постанов останніх про накладення штрафів. Одночасно вимагаючи відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Водночас зазначимо, що створення і експлуатація згаданих нами і «Візира», і «Бази» за грошовими затратами обійшлися бюджету не в один десяток мільйонів гривень. Але ці витрачені гроші (за відсутності погодження Державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації України на їх використання) вважаються такими, що витрачені всупереч цільовому призначенню. Це все рівно, що ДАІшники на виділені на придбання сертифікованого і «правильного» обладнання, приладів та інформаційних систем витратили мільйони на ігрові приставки і портнофільми!

Сподіваємося, що цією ситуацією зацікавляться органи, компетентні розслідувати правильність і доцільність використання державних коштів.

В будь-якій цивілізованій європейській країні більшість населення розуміє просту істину: навіть в одиничних віипадках незаконної та необгрунтованої зупинки рядового водія співробітниками долрожньої поліції – це незмінно викликає масові акції протесту, які виливаються в погроми магазинів, поліцейських дільниць, побиття знахабнілих «стражів порядку» і на піку – відставку вищих чинів уряду. Подібна реакція народу навіть на думки окремих служників влади перевищити повноваження призводить до того, що жоден негідник в погонах не сміє навіть думати про те, аби «змахлювати» із застосуванням закону і наплювати, таким чином, на інтереси рядового водія. Це ж є запорукою виняткової законослухняності водієв і фактором, що зводять аварійність нанівець.

В Україні ж, публічно, відкрито, послідовно вищі чини ДАІ (і Міністертсва внутрішніх справ України в цілому) беззмістовними «лякалками» нагло «розводять» водіїв, вважаючи останніх за «лохів» і бидло. Про яку повагу до ДАІшників (і, відповідно, закону) може йтися? Звичайно ж, деякі водії не витримують «бєспреєдєла», і тоді від кинутої пляшки з запалювальною сумішшю спалахує відділення ДАІ, або ж в кущах при дорозі знаходять з проломленим черепом чергового «служителя жезла». Але ж це ситуацію в корені не виправить…

До речі, «лякалка» про те, що «хто не сплатить штрафу – тому відмовлять в техогляді», крім вищевикладених мотивів невідповідності закону самої Бази (за котрою перевірятимуть «штрафників») – беззмістовна і незаконна ще з однієї причини.

Сьогодні в Україні діють Порядок проведення державного технічного огляду колесных транспортних засобів, затверджений постановою Кабміну № 606 від 09 липня 2008 року (текст котрого повинен знаходитися навидноті в кажному відділку ДАІ і МРЕВ). Вказаний Порядок передбачає перелік документів, котрі водій зобов’язаний надати при проходженні техогляду, і цей перелік є виключним та вичерпним. Жодних інших документів від водія вимагати неможна.

В переліку документів відсутні будь-які «докази» (квитанції, довідки та ін.), котрі водій зобов’язаний надавати при проходженні техогляду (рівно, як і за інших випадків звернення до ДАІ або МРЕВ – зняття з обліку автомобіля/постановка на облік, переоформлення документів тощо).

Так само в Порядку відсутня взагалі будь-яка регламентація дій співробітників ДАІ/МРЕВ в частині вимоги довести факт сплати штрафів самими водіями. Щоправда, пунктом 12 Порядку передбачено, что співробітник ДАІ видає талон техогляду у випадку відсутності даних про НЕСПЛАТУ штрафу за адмінправопорушення, але в цьому випадку, знову ж, не водій зобов’язаний щось доводити, а саме інспектор ДАІ за наявності у нього вільного часу і службової запопадливості може позбочуватись, доводячи і перевіряючи факт «відсутності даних про несплату штрафу» (яким способом він це робитиме – його проблеми, однак зрозуміло, що не шляхом використання згаданої Бази).

Важливо й те, що Порядком передбачений обов’язок і можливість інспектора ДАІ доводити саме факт «несплати штрафу» водієм, що відрізняється від доказування факту сплати штрафу самим водієм.

На практиці все вирішується просто: в віконці або за бар’єром в приміщенні МРЕВ/ДАІ сидить або молоде стерво, або ж старий маразматик, які вміють користуватися двома клавішами комп’ютера и вводять дані водія в пошуку в Базі (що не є, як вказано вище, доказовою і взагалі легальною). На законну вимогу водія про дотримання своїх прав у відповідь він може розраховувати лише на нерозбірливе бурмотіння: «В нас в кумпутері тут написано що на вас складався протокол і наш начальник Степан Микитович наказав таких відсилати ми нічого не знаєм ми слухаємось нашого командира…».

Природньо, що якщо водій, усвідомлюючи незаконність таких фантазій, намагатиметься набити пику знахабнілому чинуші, проблеми це не вирішить… Проблема може бути вирішена шляхом щонайсуворішого державного контролю за свавіллям знахабнілих ДАІшників всіх рівнів. А для початку слід терміново обмежити останніх у використанні приладів та інформаційних систем, до правомірного використання котрих у «зберігачів смугастих паличок» не доспів не лише інтелект, але й совість.

Проблема також повинна бути вирішена припиненням експериментів з законом - позбавленням ДАІшників будь-яких посягань і прав самостійно ухвалювати рішення про накладення штрафів на порушників ПДР. Це повинно бути функцією винятково суду.

Крім того, ДАІшників слід терміново позбавити і прав на контроль за процедурою сплати штрафів – це винятково прерогатива Державної виконавчої служби України.

Олексій Святогор, адвокат, спеціально для «УК»

Від України Кримінальної:

Ми пропонуємо всім учасникам дорожнього руху, які помітили приховане спостереження і фіксацію Візиром, і зуміли сфотографувати ДАІшників в засаді, надсилати свої фотодокази до нас в редакцію для надання широкого розголосу.


На сторінках УК Ви можете ознайомитися з фоторепортажем в тему:

У Закарпатті «візирять» майори, а в Днепропетровську даішники вже на авто за 200 тис.

Тихцем знімати потік машин на прилад «ВІЗИР» - ледь не найулюбленіше заняття для українських даішників. У Закарпатті до цієї справи пристрастився навіть старший офіцерський склад!

Зі слів водія, який прислав нам фотографії, першого квітня 2009 року приблизно о 7:40 ранку в селі Стеблівка Закарпатської області був помічений автомобіль Geely (номер АО 5446 АК), з котрого таємно і незаконно здійснювалася зйомка за допомогою «ВІЗИРа».

В момент, коли інспекторів-порушників почали фотографувати – вони стали відвертатись і закривати нагрудні жетони.

Правда, обличчя і регалії даішників вдалося все ж розгледіти. З’ясувалося, що в таку рань не полінився і вийшов на полювання цілий майор міліції!

А ось в Днепропетровську незаконне «візируванне» схоже, позитивно спливає на фінансовий стан співробітників ДАІ. Як видно на фотографії, спостереження здійснюється з приватного автомобіля Toyota Camry (номер АЕ 7055 ВО), ціна котрого на сьогодні складає мінімум 200 000 гривень!

Цікаво, що в той час, як один інспектор знімкує потік машин, другий благополучно спить.

Переклад з російської. Стаття мовою оригіналу знаходиться за адресою:

Україна кримінальна


Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов