АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Закохані на старті або корупція на фініші
06.12.2008р.

Президентові У к р а ї н и п. В. Ющенкові

Народним депутатам У к р а ї н и

Прем’єр-міністру У к р а ї н и п. Ю. Тимошенко

Голові Верховного суду України п. В. Онопенкові

Про президентський резерв Держспоживстандарту України. Про те, що всі громадяни України, від малого до старого, є споживачами всіх видів послуг (торгівля, транспорт, комунальні послуги, медицина і т. ін.), відомо всім і кожному. Як і те, що діється у сфері масового споживання, заложниками якої стали десятки мільйонів українців, котрі розплачуються за вакханалію в повному сенсі одержавлених зловживань та безкарності своїми коштами, здоров’ям та життям.

Оскільки сфера масового споживання перебуває у непроникній темряві, там же в тіньовому режимі (за неякісно надані послуги, сфальшовані й згубні харчі, ліві аптечні препарати і т. ін.) обертаються сотні мільярдів грн. Безумовно, неміряні потоки „чорного налу” дістаються й адміністративно-державним, зокрема контролюючим та правоохоронним органам, як на місцях, так і в центрі. Включно з органами прокуратури. Рівні їхнього життя та достатку аж ніяк не відповідають службовим заробіткам.

На місцях контроль за якістю наданих послуг покладено в першу чергу на територіальні управління споживзахисту та інші профільні служби (стандартизації і метрології, санітарні тощо), а в центрі – на Держспоживстандарт України. У той спосіб усе дуже надійно і чітко схоплено. Хто керує Держспоживстандартом та його регіональними структурами, той тримає в заручниках усіх споживачів України, покриває систему несамовитих зловживань, контролює тіньові фінансові потоки, які не просто пливуть із низу вгору і дестабілізують становище на місцях, де процвітають усі види зловживань та беззаконня, а й впливають на велику політику, підважуючи основи української держави. Хто платить, той замовляє музику. Тіньову музику.

Торкнемося конкретики та окремих прізвищ. Як на нас, система Держспоживстандарту України – гігантська корупційна піраміда загальнодержавного, а точніше – наддержавного масштабу. Це держава в державі, в якій, повторимо, заручниками є всі громадяни України (бо всі є споживачами) і в якій у тіньовому режимі обертаються сотні мільярдів гривень. Офіційним „прем’єром” цієї наддержави є пані Лариса Лосюк, як відомо, цивільна дружина народного депутата України та патентованого борця з українською мафією Юрія Кармазіна. Хто ж саме є „президентом” піраміди і Держспоживстандарту? Очевидно, той, хто пробив Л. Лосюк на посаду і хто її дахує. Йдеться не просто про великий „чорний бізнес”, який дозволяє оплачувати видатки за „дахування” Держспоживстандарту з боку інших державних органів, зокрема й силових. Неміряний „чорний нал” буде працювати на президентських виборах 2009 року, з тим, щоб провети потрібну кандидатуру. Така – політична складова діяльності „імперії” п. Л. Лосюк, її (потрібне слово вписати) чи то – Кармазіна та інших учасників „великої гри” коштом здоров’я і життя десятків мільйонів українців. Які успішно вимирають.

Далі – ще цікавіше. У Львові виходила „Скандальна газета”, яка опублікувала справді аргументовані дописи про те, що діється в системі масового споживання і які комбінації розігрують у Держспоживстандарті України за участю Л. Лосюк, Ю. Кармазіна та Кº. Після чого, без жодної офіційної реакції з боку державних, зокрема силових та органів прокуратури, які зобов’язані реагувати по суті публікацій згідно Закону України „Про звернення громадян” та інших нормативних актів, „Скандальну газету” „прикрили”. З цією акцією пов’язують закулісну діяльність Ю. Кармазіна, про що були повідомлення у львівській пресі. Очевидно, годилося дочекатися другого десятиліття незалежної України, аби „найвидатніший борець із корупцією” та опікун своєї пасії душив незалежну пресу. Коли візьмуться за знищення неугодних писак? Досвід же є! А те, що давно „поглохла” прокуратура, міліція, облдержадміністрація „Галицького П’ємонту”, свідчить лише про те, що й собі мають кормушку в системі зловживань у споживзахисті.

Далі – не менш цікаво. Правою рукою Ю. Кармазіна (правда, не знати, хто з них крутіший) є віднедавна заслужений юрист України, старший консультант ВРУ П. Барнацький. Ясно, що звання заслуженого для нього „продавив” Ю. Кармазін. Та якщо вже Президент держави „підмахує” указ про відзначення ветеранів війни в Афганістані, де фігурує і П. Барнацький, який колись успішно „воював” як старший дільничий на Галицькому ринку у Львові, то легко уявити, що сама держава є формою перекинутої піраміди. Де вгорі ті, які мали б сидіти на зовсім іншій лаві. І на більші терміни, ніж парламентські повноваження.

Діючи в режимі цілковитого персонального свавілля і маючи прикриття парламентського мандата та недостатньо відрегульованого законодавства про депутатський статус, Ю. Кармазін влаштував психологічний терор… ні не працівникам Львівського управління споживзахисту, який патронує улюблена Л. Лосюк. Терор і то – масований розгорнуто проти суддів Львівщини. До них можна мати претензії, але і нардеп зобов’язаний діяти в правовому полі. Для Ю. Кармазіна закони або не писані, або він свідомо ними нехтує, демонструючи безмежну парламентську вольницю. Очевидно, йдеться про замовні „проскрипційні списки” суддів (організувати потрібні „звернення виборців”, маючи при собі П. Барнацького, дурниця). У всі можливі інстанції Ю. Кармазін стосовно суддів запускає карусель депутатських звернень із вимогами звільнити з роботи, порушити кримінальну справу і т. ін. Це – явне перевищення депутатських повноважень та втручання в діяльність судових органів на тлі психологічного цькування служителів закону. Держспоживстандарт в іпостасі вірної Л. Лосюк уже прихоплено. Так хочеться мати ще й слухняну Феміду, мантія якої, немов спідничка судженої, тремтить від однієї згадки про Ю. Кармазіна і його „команду”. Одна (тільки одна!) з ймовірних причин є та, що Ю. Кармазін, П. Барнацький та Кº вподобали собі в центрі Львова нерухомість у вигляді будинку культури працівників торгівлі (БКПТ), де влаштували регіональний офіс Партії захисників Вітчизни та громадську приймальну Ю. Кармазіна. Звичайно, якби такий ласий об’єкт вдалося прихопити…

Кримінал з БКПТ тривав від середини 1990 років, коли на посаду в.о. директора туди призначили давнього „кунака” П. Барнацького – Є. Дядьо. Він і перетворив БКПТ у персональну „бомжатню” та кормушку. Оскільки частину приміщення БКПТ орендує велика гуртівня, Є. Дядьо п’ятнадцять років міг жити приспівуючи, не заробляючи офіційно ані копійки. Врешті проти Є. Дядьо порушили кримінальну справу за завдання державі збитків в особливо великих розмірах. Що одразу було озвучено Кармазіним – Барнацьким і К° як „політична розправа”. Поки криміналітет дахується такими „демократами” і „правдоборцями”, йому нічого не загрожує. І справді, Є. Дядьо вийшов сухим із води. Справу слухав „знаменитий” своєю принциповістю навпаки суд Галицького району міста Львова в особі судді Л. Городецької. Чи хтось бажає мати у ворогах „самого” Ю. Кармазіна! Затягає ж депутатськими „тєлєгами”! Доб’є перевірками. Дисредитує виступами в мас-медіа. Врешті Львівська обласна рада ухвалила рішення щодо БКПТ й об’єкт на законних підставах був набутий солідним клієнтом. Що, знову ж, зустріли в штики „правдоборці” Ю. Кармазін та Кº. Великі надії покладалися на те, що генпрокурором України стане М. Голомша, колишній львів’янин, і тоді рішення щодо БКПТ опротестують. Але не сталося. (Свого часу П. Барнацький „вважав”, що генпрокурором має стати, звісно ж, Ю. Кармазін!)

Нині від осередку Партії захисників Вітчизни з приводу належності БКПТ подано позов у не менш „знаменитий”, ніж Галицький, Франківський суд м. Львова. І саме в контексті сказаного Львів був ощасливлений приїздом Ю. Кармазіна в липні 2008 року. Офіційний привід – відкриття нового приміщення регіонального Апеляційного адміністративного суду, який очолила „людина Барнацького”. Феміда стала рачки?! Улюблена поза для „слуг народу”? Ще б задерла мантію! Принагідно „видатний борець з мафією” Ю. Кармазін виступив на Львівському телебаченні, де сказав галичанам – інтереси держави понад усе! – що приміщення БКПТ віддано „в чужі руки” неправильно. У цьому плані й повинна спрацювати Феміда. Натяк більш ніж прозорий!

Як шкода, що Ю. Кармазін не генпрокурор! Партія захисників Вітчизни стала б керівною і спрямовуючою силою незалежної (від права, закону, моралі), всі судді стояли б у згаданій позиції, а всі „капосні” газети були б закриті. Що, зрештою, і так майже досягнуто. Саме тому Кармазін й голосує в парламенті за надання суддям „кишенькового статусу”.

Парла-Ментська тема Кармазіна – Барнацького (який, як знаємо, був колись „ментом”) має цікавий правовий ракурс. Відвідуючи Львівщину для періодичних політичних „зачисток”, П. Барнацький публічно наговорив таке, що колишній начальник Львівського міського управління міліції полковник М. Курочка подав на нього судовий позов про захист честі, гідності та ділової репутації, вказавши в якості третьої особи Ю. Кармазіна. З подачі П. Барнацького він також безпідставно паплюжив полковника. Парла-Ментський „бєспрєдєл”! „Гуляй, Юра!”, „Даві, Паша!”

Перелякана грізними відповідачами, львівська Феміда не наважилася слухати такий небезпечний позов. Закон – це добре, а суддівське місце – ще дорожче. Справу слухали в Києві. Відповідачі програли справу „вчисту”. Рішення вступило в законну силу в жовтні 2006 року. П. Барнацький зобов’язаний публічно вибачитися й сплатити матеріальне відшкодування. Однак рішення „іменем України” два роки не виконується, бо заслужений юрист України П. Барнацький та його патрон Ю. Кармазін – понад законом. Що, очевидно, цілком влаштовує і Президента України В. Ющенка. Він же знає, кого відзначає! Звісно, на кого ополчилися Парла-Ментські круті, ті приречені.

Однак виникають запитання. Хто водить за ніс Президента України, який підмахує укази про „заслужених” типу Барнацького? „Подвиги” якого описала та ж „Скандальна газета”. Яким чином нахабні політичні ліліпути на кшталт Кармазіна потрапляють у „демократичну коаліцію”, отримують карт-бланш уседозволеності й безкарності, прихватизовують по амурній лінії Держспоживстандарт, розставляють кадри там і в судах, тероризують, кого заманеться, вояжуючи у власних інтересах народним коштом? Що за кланово-сімейка держави в державі? Чому в непотопні консультанти ВРУ потрапив Барнацький, виняткові заслуги якого гідні іншого поцінування? Чи ж мікроскопічно-провізорична персональна партійка Кармазіна не є гротеском на ідіотизм сучасного українського політикуму? Хто, врешті-решт, керує судовою системою України? Невже, всі парламентські „бажаючі”?! Чи не годиться ВРУ визначитися з депутатським „бєспрєдєлом”? А міністерству юстиції домогтися виконання судових рішень бодай в частині заслужених юристів України? Чи не слід проводити неодмінну психіатричну експертизу на адекватність народних обранців ще до того, як вони потрапляють у парламент? Й приведуть туди своїх консультантів.

А далі – новий сюжет. Наскільки відомо, репутація П. Барнацького у ВРУ надто підмочена (хоча навіть Мінюст України не здатний змусити виконати його судове рішення), то йому готують перехід на не менш хлібну роботу у Держспоживстандарті України. Якщо супер-відомство очолює „цивільна дружина” Ю. Кармазіна, то чому б поруч не прилаштувати вірного й перевіреного „кунака”?! З перспективою… Як відомо, Ю. Кармазін уже балотувався в президенти України. Тоді не вдалося, бо, по-перше, не було безрозмірного сармака у вигляді Держспоживстандарту України. По-друге, не було такої потужної партії, як нинішні „захисники Вітчизни”. Що рейтинг її наближається до нуль цілих х десятих, дурниця. Важливо контролювати ситуацію іншим чином. Як контролюється споживчий ринок України. По-третє, ще не хизувався в заслужених юристах П. Барнацький, який потенційно може стати й генпрокурором чи очолити Мінюст України. Як щабель для подальшого сходження.

Одне слово, перспективи в України чудові. Якщо, звісно, не захистити Вітчизну від однойменної партії, не здолати новітню симонію, надалі давати на відкуп „любим подругам” (не плутати з „любими друзями”) стратегічні державні галузі й в цілому по всіх позиціях обвалювати Україну. Утім, можливо, розгромний „успіх” Ю. Кармазіна на колишніх президентських перегонах надоумив його, що краще синиця в руці, ніж журавель у небі. Себто, доцільніше поділитися „послугами” з більш прохідним кандидатом президентського забігу 2009 року, а за це мати преференції на кшталт Держспоживстандарту України, слухняну Феміду і т. ін. Ви – нам, ми – вам. Що і є найкращою формою боротьби з корупцією. Коли на обох лопатках під нею давно лежить вся Україна. Мов улюблена цивільна дружина ім’я рек.

Переказують, у Партії захисників Вітчизни (Вітчизна – це Кармазін і К°) гряде „зміна віх”. Від політично малоперспективного В. Ющенка „зміновіхівці” мають намір перекинутися під омофор Юлії Тимошенко. „Захисники” вже не кидають на неї гнівні блискавки, не обзивають „газовою бандиткою”, „головною корупціонеркою”, „Юлькою, золота ручка”, „жидівкою”. І сталося це наче б після того, як Юлія Володимирівна віддала Держспоживстандарт України під оруду пані Л. Лосюк. Рука руку миє? Ні – золотить. Коса косу заплітає, а державу – роздягає. Кожен захищає „вітчизну”, як уміє. Тільки що під тим брендом розуміють? Крім купки професійних пройдисвітів, аби не вжити міцніше визначення, така пародія на державу нікого не влаштовує. Крім тих, хто на ній паразитує. .

Cт. Паром





Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов