АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Судовий захист честі, гідності, ділової репутації
23.07.2008р.

Важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України, є судовий захист від протиправних посягань на його честь та гідність.

Питання захисту честі, гідності, ділової репутації регулюють:

Конституція України [1];

Цивільний кодекс (далі: ЦК) України [2] ;

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (останні зміни до зазначеної постанови вносились 3 грудня 1997) [3], а також

правові акти, які регулюють порядок компенсації моральної шкоди (зокрема, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" [4], Лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. N 35-13/797 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади про методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" [5]).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. За ст. 28 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності. Згідно положень ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

ЦК України містить ст. 297 "Право на повагу до гідності та честі", в якій зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Крім того, ст. 299 ЦК України обумовлює право на недоторканність ділової репутації, вказуючи, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Чим відрізняються поняття "честь" та "гідність"? Гідність – це внутрішнє переконання людини, її оцінка себе самої, своїх власних якостей ("що думаю про себе я"). Поняття "честь" в розумінні цивільного права – це думка, яка склалась про людину серед інших людей ("що думають про мене інші").

В свою чергу, ділова репутація – це суспільна думка, суспільна оцінка якостей особи за фахом, спеціальністю, характером роботи.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" була прийнята ще 28 вересня 1990 року, на даний час залишається чинною, проте після вступу в законну силу ЦК України 2004 року зміни до зазначеної Постанови не вносились, а отже, нею можна користуватись лише в частині, яка не суперечить положенням нового ЦК України.

Основним способом судового захисту честі, гідності, ділової репутації є позов із вимогами про спростування поширеної інформації, що не відповідає дійсності. Ще одним способом захисту (як правило, додатковим) є пред'явлення позову про компенсацію моральної шкоди.

Зокрема, вище вказаною Постановою Пленуму Верховного Суду визначено, що при розгляді цивільних справ про захист честі, гідності, ділової репутації суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Проте на даний час цивільне законодавство не передбачає, що честь, гідність, ділова репутація підлягають захисту лише в тому разі, якщо поширені недостовірні відомості порочать їх носія. Зокрема, право на недоторканість ділової репутації стосується не лише позитивної (схвальної), а й негативної суспільної оцінки.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

Проте повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватись їх поширенням.

У порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом передбачений спеціальний порядок.

Сторони в справах про захист честі, гідності, ділової репутації:

Позов про спростування недостовірних відомостей може бути пред'явлено особою, про яку поширені такі відомості, а так само близькими родичами цієї особи, коли відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку також у разі поширення таких відомостей щодо члена її родини або іншого родича, який помер.

У ст. ст. 297, 299 ЦК України йдеться про право на честь, гідність, ділову репутацію фізичної особи, оскільки із тлумачення інших норм ЦК України випливає, що захищати свою ділову репутацію можуть не лише фізичні особи, а й юридичні. Так, за ст. 23 ЦК України вказується, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, при цьому моральна шкода полягає, в тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, з позовами про захист честі, гідності можуть звертатись лише фізичні особи, а з позовами про захист ділової репутації – як фізичні, так і юридичні особи.

Відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що не відповідають дійсності.

Якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації). При публікації або іншому поширенні відомостей без позначення автора орган масової інформації за вимогою суду зобов'язаний назвати особу, яка надала відомості, про спростування котрих пред'явлено позов.

Встановивши, що автор використав у публікації відомості, одержані з офіційного джерела, суд має обговорити питання про притягнення до участі в справі як відповідача організацію або службову особу, які надали оспорювані позивачем відомості.

При опублікуванні вказаних відомостей без зазначення автора (наприклад, в редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск масової інформації.

У позовах про спростування відомостей, викладених у характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи, організації, від імені котрих видано документ.

Вимоги до позовної заяви:

Позовна заява про захист честі, гідності, ділової репутації має, зокрема, містити в собі дані про те, які саме відомості поширені відповідачем, з зазначенням часу, способу й осіб, яким такі відомості повідомлені, посилання на докази, що стверджують зазначені обставини, а також прохання про спростування відомостей. Позовна заява оплачується судовим збором у встановленому Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" [6] розмірі, а саме:

із позовних заяв немайнового характеру - 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян,

із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,

із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5 відсотків ціни позову,

із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10 відсотків ціни позову.

В ході судового розгляду відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей особою, до якої пред'явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

В одному провадженні в цивільній справі про спростування відомостей, які порочать честь і гідність громадянина або організації, можуть розглядатися вимоги позивача про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої вказаними неправомірними діями. Суд вирішує такі вимоги, виходячи з принципу відшкодування винним шкоди у повному обсязі.

Вимоги про компенсацію моральної шкоди заявляються позивачем на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України. Так, найбільш детально питання компенсації моральної шкоди в судовому порядку регламентує Лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. N 35-13/797 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, в якому містяться Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди".

Порядок спростування недостовірних відомостей:

При задоволенні позову суд в резолютивній частині рішення зазначає, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати на спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене. В необхідних випадках суд може викласти текст спростування відомостей. За загальним правилом відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, зборах трудового колективу, заміни документа та ін.). Визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" [7] та іншого законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій смузі і тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: в газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у черговому підготовлюваному випуску.

При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може зажадати від органу масової інформації, щоб резолютивна частина рішення була зачитана диктором в тій самій програмі або циклі передач і в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили. Вільне редагування органом масової інформації тексту рішення або коментар до нього, які за змістом є оспорюванням рішення, недопустимі.

Використані джерела:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 року. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&p=1216812574776293 .

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15&p=1216812574776293 .

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій". // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0007700-90&p=1216812574776293 .

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0004700-95&p=1216812574776293 .

5. Лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 року N 35-13/797 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади про методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди". // http://zakon.nau.ua/doc/?code=v_797323-04 .

6. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" вiд 01.01.2008 року. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=7-93&p=1216877379974618 .

7. Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 09.06.2004 року. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2782-12&p=1216877379974618 .

Демінська А.А. / ВГО "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов