У кожного покоління повинна бути своя війна, інакше правда про війну стає брехнею. Тему війни приватизовують в політичних цілях, її використовують для розпалювання ворожнечі, для власного безпідставного звеличення та приниження противників, навіть якщо противники надумані та вигадані. Якщо хтось бачив виступ Президента Росії Медвєдєва під час параду, то кожне сказане ним слово виглядало фальшю. Наприклад, постійне завірення професійних відзначальників Дня Перемоги, що вони «помнят», виглядає як зізнання з кінофільму «Джентельмени удачі»: «Здесь помню, здесь нє помню». Пам’ятати можна те, чого сам був учасником, а все інше - це пам’ять з передач по телебаченню, кінофільмів, книжок та підручників і в останню чергу зі слів очевидців, які чомусь мало про ту війну розповсюджувались. А то, що виходить, Мєдвєдєв пам’ятає шкільний курс історії СРСР? Напевно, для газпромівських черепів це такий же подвиг, як подвиг Невідомого солдата.
А тому всі оці прищаві малолітки з георгієвськими стрічками нічого, окрім огиди, не викликають. Так само огидні й шістдесяти-, сімдесятирічні дідусі та бабусі, які під шумок, що «пожилих людей севодня возять бесплатно», з кулаками кидались на водіїв маршруток, якщо ті відмовлялись цих обнаглілих дітей війни, які і війну ту не бачили, возити безкоштовно.
63-тя річниця Перемоги - це означає, що на день 9 травня 1945 року вісімнадцятирічному призовнику нині мало би бути 81 рік. Це ті ветерани, які навіть пороху не нюхали. Всі інші ветерани значно старші, то чому моложавого виду дідусів з ювілейними планками в Україні налічується 3,5 мільйона осіб? Та тому, що справжніх ветеранів залишилося мало, але багато ще живих тюремщиків, конвоїрів, засуджених та репресованих, виселених в Сибір невинних людей, а також бандитів каральних загонів, які робили зачистки на волелюбних територіях країн Балтії, Західної України та інших частинах імперії. Ось таких ветеранів, яких більше, ніж було українців на фронті, ще довго нам прийдеться бачити. Ця сволота примазалась до Перемоги і танцює на могилах загиблих в тій жахливій війні.
За підсумками всеукраїнського перепису населення 2001 року в Україні проживало 1060,8 осіб віком від 80 і старше. Через сім років після перепису населення дана пропорція не повинна була змінитись, то чому всіх тих вертухаїв і до сих пір зараховано до ветеранів Великої Вітчизняної Війни? Коли ж закінчиться ера всесильного кгб-мгб-нквд та нинішніх агентів ФСБ? Та ніколи. З кожним роком звихнута, озвіріла від газових та нафтових грошей і вседозволеності кагебня, поставивши на потік, буде і далі в ці дні вести брудну пропаганду свого звеличення.
Вся історія Росії і її сучасний стан приводять до висновку: кожний росіянин - це ефесбешник-кагебешник-енкаведист-опричник або секретний співробітник (сексот). Звичайно, це трохи перебільшення, але ж чому населення Росії так покірно ведеться на кремлівську пропаганду? Тільки тому, що їм трохи підкинули крихт з барського столу Газпрому? Напевно, так, а ще, напевно, і тому, що імперський вірус, як вірус чуми, знову прокинувся в їхніх хилих від постійного п’янства організмах. Імперія без спецслужб неможлива, а тому кожний росіянин - це доброволець на службі КГБ.
Досить примазуватись до того, до чого не маємо відношення. Якщо воювали наші батьки, діди, прадіди, не маючи різниці, на чиїй стороні і по примусу чи за ідеали, то це БУЛА НЕ НАША ВІЙНА, А ЇХНЯ. І якщо ви вже всі так поважаєте цю війну, то це означає, що вам не хочеться миру. Вам треба своєї війни. Тільки після своєї війни ви самі станете героями для своїх дітей і внуків, а інакше вся ця театральщина, яку ми спостерігаємо в День Перемоги, вся ця пропаганда кремлівського, вся ця фальш ніколи не закінчаться.
Коли хтось возвеличує війну, не шанує загиблих і підло використовує чуже горе в своїх політичних цілях, то, якщо вчасно не зупинитись, підконтрольний народ незабаром вже сам вимагатиме війни. З ворогами в Росії вже визначились: Україна, Грузія, США. Україна ж настільки самодостатня, що їй чужого не треба, а тому ніякої агресії зі сторони українців не спостерігатиметься. Тому наша війна буде оборонною війною, священною війною проти загарбників.
І дай Боже, щоб ця війна припала на моє покоління.
Павловський Андрій