АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Спадкування нерухомого майна, яке перебуває в процесі приватизації.
22.04.2008р.

Стосовно квартири може статись ситуація, коли громадянин подав документи на її приватизацію і помер, тобто на момент смерті свідоцтво про право власності на квартиру ще не отримане. Цю правову ситуацію розглядала В.Чуйкова і в своїй роботі прийшла до такого загального висновку: відповідно до Закону України "Про приватизаційні папери" [1], приватизаційні папери, у тому числі житлові чеки, не підлягають купівлі-продажу й іншим видам цивільного обігу, за винятком спадкування. Таким чином, спадкодавець, що є власником житлового чеку, може в заповіті зазначити про це. У випадку смерті громадянина, що не одержав з якихось причин приватизаційні папери, у тому числі житлового чеку, право одержання належних до видачі померлому паперів не спадкується [2].

З цією позицією однозначно погодитись неможливо, хоча б з того положення, що в цьому разі абсолютні переваги мають інтереси держави над правами громадян (спадкодавця та спадкоємця), оскільки квартира залишається в державній власності. Це положення суперечить Конституції України, а саме ст. 3, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Для того, щоб знайти правильне рішення цієї правової ситуації, спробуємо проаналізувати підстави, що зумовили такий загальний висновок.

Так, охарактеризуємо юридичний склад, що викликає виникнення права власності на квартиру, який включає:

- наявність житлового зобов'язання в будинках державного житлового фонду,

- волевиявлення наймача на зміну свого правового статусу наймача на власника,

- винесення органом приватизації розпорядження про передачу житла у власність громадянина.

Тільки винесення розпорядження про передачу житла у власність громадянина органом приватизації спричиняє за собою зміну правовідносин, тобто, з житлових правовідносин зобов'язального типу виникають правовідносини власності, що мають абсолютний і речовий характер. Така характеристика правовідносин відрізняється від сучасного їх сприйняття та класифікації.

На практиці, якщо громадянин виявив бажання приватизувати свою квартиру, право на неї виникає з моменту підписання розпорядження про передачу житла у власність, яке має бути оформлене протягом місяця.

Після прийняття Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" на практиці виник ряд питань, пов'язаних зі спадкуванням приватизованих квартир. А саме: чи є квартира приватизованою і відповідно входить до складу спадкового майна, якщо наймач подав заяву про приватизацію квартири і, не одержавши свідоцтва про право власності, помер, а:

А) розпорядження про передачу житла у власність було видано після його смерті;

Б) розпорядження видано не було, але місячний строк, встановлений законом для розгляду такої заяви, ще не минув;

В) розпорядження не було видане, але закінчився місячний строк для розгляду заяви?

Проаналізуємо, яким є характер сучасних відносин між громадянином, що користується житловим приміщенням в будинку державного житлового фонду як наймач, з державою та державними органами, які уповноважені на управління багатоквартирним будинком, в якому знаходиться квартира.

В вище зазначеному випадку можна з впевненістю говорити про врегулювання цих правовідносин Житловим кодексом України і змінити їх такий характер навіть новим житловим законодавством неможливо. Але сучасне законодавство не розглядає ці відносини як адміністративні, тобто не надає їм владного характеру, а навпаки вони за певними особливостями мають регламентуватись ЦК України. Але сторони в цивільних правовідносинах рівні і тому неможливо говорити про зобов'язання лише однієї із сторін, а необхідно досліджувати їх комплексно.

При переході до процесу приватизації житла можна констатувати рівність правового статусу органу приватизації, якому державою у вигляді законодавчо регламентованої процедури кореспондується обов'язок щодо реалізації питань приватизації житла, і особи. Тобто, держава взяла на себе зобов'язання на платній або безоплатній основі надавати громадянам за їх бажанням в приватну власність житло і лише обмежила певні ситуації, коли приватизація неможлива.

Тепер проаналізуємо, з якого моменту можна вважати правовідносини такими, що не мають зворотної сили.

Якщо громадянин з моменту подання відповідних документів на приватизацію квартири (разом із відповідною заявою про бажання приватизувати її) діяв у відповідності до законодавства України, то чи може орган приватизації зупинити процес приватизації? Ні, навіть, коли зміниться відповідне законодавство, процес приватизації не буде зупиненим і не може мати зворотної сили. Тому орган приватизації може відмовити в приватизації лише, коли особою порушені вимоги законодавства.

Інший випадок гіпотетичний, але він також потребує аналізу, а саме: чи може особа, яка подала заяву про приватизацію, забрати свою заяву? Тут необхідно зробити висновок, що так, оскільки її волевиявлення не набрало законної сили до моменту прийняття рішення органом приватизації. Але без відповідних підстав неможливо зробити висновок про те, що в разі смерті особа відмовляється від правонаступництва її прав.

Якщо розглядати подібні правовідносини, коли в цивільному процесі справа розпочата в разі вибуття однієї із сторін в спірному або встановленому судом правовідношенні, суд допускає у всіх стадіях процесу заміну відповідної сторони її правонаступником.

У судовій практиці ці питання вирішувалися таким чином. Право власності на квартиру виникає з моменту підписання розпорядження про передачу житла наймачеві у власність, яке має бути оформлено протягом місяця. Тому якщо громадянин помирав до підписання розпорядження, а строк оформлення порушений не був, квартира не включалася до складу спадкової маси, а якщо наймач був самотнім – то відповідно переходить до держави.

Цю прогалину в законі було усунуто Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" [3]. Пленум легалізував положення судової практики.

Зокрема, про можливість правонаступництва спадкоємцями у вище окреслених правовідносинах прямо говориться в ч. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року. Якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому випадку, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного або громадського (щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено при наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві [3].

Слід також додати, що з моменту звернення майбутнього спадкодавця до органу приватизації його право на приватизацію реалізується і втрачається особистісна власність немайнового характеру. Заявник після виконання формальних умов вправі вимагати визнання за ним права власності на квартиру, а тому правонаступники успадковують право вимагати від органів приватизації визнання права власності за заявником, яке вони в подальшому успадковують. Лише після видачі всіх приватизаційних паперів заявник набуває прав власника.

Використані джерела:

1. Закон України "Про приватизаційні папери" № 2173-XII від 6 березня 1992 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - N 24. - Ст. 352.

2. Чуйкова В. К вопросу о наследовании квартир, находящихся в процессе приватизации. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - № 7. – С. 10 – 13.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0020700-95.

Демінська А.А. ( ВГО "Влада закону" )




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов