АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
СОВОК ЧИ ВИРОДКИ
07.07.2008р.

Довго продовжуються пошуки винних та причин того, чому Україна є державою третього сорту. Стосовно «хто винен» - тут у кожного є свій рецепт і переважно ті рецепти не блищать новизною. Переважно винні або москалі, або бандерівці. Залежить від того, хто кого ненавидить.

Те, що Україна як держава після 17 років незалежності залишається в стані становлення, є очевидним фактом. Внутрішні вороги (олігархи, корупційні чиновники, агенти зарубіжних держав, п’ята колона реваншистських сил безбожного СРСР та Росії) ослаблюють державність і не розуміють, що у випадку якихось серйозніших ситуацій та лавина змете в першу чергу і їх самих. Так завжди було. Про зовнішніх ворогів все і так зрозуміло. Треба лиш встановити, хто нам і за що може заздрити. Тут велика жаба спостерігається у Росії: російській владі і баранам, що їй служить, заздрісно, що у нас є Крим, що у нас є тисячокілометрова берегова лінія двох теплих морів, чого в Росії немає і що їй дуже хочеться мати. Про це Путін, говорячи про так зване «русскоязичноє насєлєниє» на півдні України, аж слиною капав від приступу сказу і патологічної заздрості. Росія ще з часів, коли нею керували німці (царі роду Романових, а насправді, як Катерина ІІ, всі вони трохи Ангальт – Цербст ) заздрила українцям чи кавказцям за те, що мають значно тепліший клімат. Ця патологічна заздрість перейшла і в план Путіна, який останньому зі своїм вірним дресированим Медвєдєвим так хочеться втілити в життя.

Як і Гітлер в 1938 році розраховував в Чехії на німецькомовне населення, Кремлівська кагебешна хунта розраховує на населення, яке називає «русскоязичним». Отже, треба з’ясувати, як саме ця категорія населення визначається і чи справді на нього слід так розраховувати.

Сучасна Україна - це та сама Радянська Україна, але реальний центр влади якої знаходиться не в Москві, а в Києві. У нас є визначена кордонами територія, у нас є своя армія і у нас є інші атрибути, які необхідні для визначення державності, але нутро як було, так і залишилося совковим. І ніби непогано було б бути в Європейському Союзі, але як може будь-який чиновник відмовитись, наприклад, від м’якого крісла розкішної іномарки під свій зад? На це державних, а значить, людських грошей іде щороку десята частина. Колись десятинний податок давався на церкву, на віру, на побудову храмів. При «радянській владі» сучасної України ця десятина іде на те, щоб злодіям у владі було м’яко перевозити свій геморой. Тому і владу мають виключно совки, колишні комуністи. Молодих там і не видно, а молоді люди, які потрапляють у владу. - це або діти, або зяті чи невістки вже існуючих бонз, або така сволота, що без мила пролізла в найпотаємніші частини тіла своїх начальників. Тобто генетично це нащадки тих падлюк, які в скрутні часи відсиджувались вдома. Всі ці типи легко пристосовуються до обставин, вони будуть гавкати, коли їм скажуть гавкати, вони будуть зализувати м’які місця своїх начальників, якщо ті лишень натякнуть, що їм би цього хотілося. І вони з лайном змішають і змішують своїх підлеглих, бо треба ж чимось морально компенсувати своє вічне приниження перед керівництвом. В Європі, правда, теж щось подібне, але воно не має таких огидних форм. В нас же той совок і не зникав. Та і кому було показати приклад, якщо всі керівники держави родом з КПРС. Тому внутрішня загроза українській державності мине лише тоді, коли відбудеться зміна поколінь у владі. Або, може, чекати Мойсеєвих сорок років?

Із зовнішнім ворогом все складається по-іншому. Як було сказано вище, зовнішній ворог – той, який вважає, що Україна - це навіть не держава, та який розраховує на підтримку так званих «русскоязичних». Яких начебто ущемляють, а вони хочуть прав, але не хочуть обов’язків. Згідно даних перепису населення 2001 року, українців в Україні 77,8%, росіян – 17,3%, а решта - інші національності (Офіційний сайт Держкомстату (http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/), в той же час українці визнали українську мову мовою свого спілкування – 85,2%, російською – 14,8% (Офіційний сайт Держкомстату (http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/ ). В реальності половина українців або соромляться, або бояться розмовляти українською мовою.

Таким чином, якщо половина населення розмовляє чужою мовою, а не мовою своєї національності своєї ж держави, то має бути відповідне цьому пояснення. Пророк Шевченко писав з цього приводу: «а тим часом свої перевертні нові підростають». Це писалося приблизно 150 років тому. Перевертнів з того часу наплодилося предостатньо. Перевертні змінили прізвища або декілька букв в своїх прізвищах і вже після Шевченка цю ситуацію багато хто описував, найбільш запам’яталися персонажі Михайла Старицького «За двома зайцями» - Сірко став Сєрковим, Голохвостий – Галахвастовим. Фільм по цій п’єсі став класикою радянського кіно, проте ніхто висновків із сюжету ніяких не зробив. Перевертнями там аж кишить. Кращий приклад перевертності і провінційності деяких українців, ніж там, годі ще десь шукати. Бо основна маса «русскоязичних» - це колишні селяни, які переїхали в «город» і, щоб не виказувати своєї провінційності, почали балакати мовою, точніше «язиком», яким балакала тодішня влада. Звичайне пристосуванство.

І якщо всі ці хуторяни, масово переїхавши в місто, стали «русскоязичними», то чому вже при зміні державності вони і далі продовжують комплексувати стосовно українськості? Ну, по-перше, на багатьох територіях влада на місцях залишилася в росіян і у перевертнів, а тому реально змінитись нічого не може. А по-друге, рівень життя та величі України є нікчемний, щоб можна було нею гордитися. По-третє, ген перевертнів важко виводиться. Бо свого часу перекидування супроводжувалось страхом, переляком, боязню бути не таким, як всі, зрадою пам’яті своїх дідів, батьків, які все-таки колись були українцями, а їхні нащадки таким чином плюють на їхні могили. Вони їм подарували життя, а вони стали перевертнями. А вже потім плодять і виховують виродків. Бо: ВИРОДКИ – ЦЕ ДІТИ (НАЩАДКИ) ПЕРЕВЕРТНІВ.

Цілий етнос вироджується, бо у ньому повно виродків. Виродки як нащадки перевертнів стають агресивними, вони вже не соромляться свого українства. Вони злобно його заперечують, вони робляться такими ж скаженими, як і ті, кому вони вирішили прислужуватись, – російському реваншизму та фашизму. І найбільшу агресію можна спостерігати саме ніяк не від мешканця Рязані чи Самари, а саме від «наших» виродків. А тому підтвердження - кримські події останнього часу: перевертні та їхні вироджені діти – виродки найбільш активні в антиукраїнських діях. У виродків розуму нема, Бог забрав його у них, коли вони потопталися на могилах своїх родичів, які не цурались України.

Виродки страшніші за окупантів. Це виродки стояли в загонах і убивали мирне населення під час Голодомору та колективізації, щоб селяни не потрапили в міста. Виродки йшли поліцаями до німців і в НКВД до комуністів. Виродки убивали своїх братів українців, мирне населення Західної України заради того, щоб там встановилась сталінська влада. Потім цих виродків, якщо вони одержували заслужену смерть, їхні кремлівські хазяї називають жертвами і ставлять їм пам’ятники. Виродки не тільки виродились морально, вони завжди були реальною загрозою тому, з чого вони виродились. Кращих слуг московської агресії неможливо знайти. Це ті криваві руки, якими Москва завжди загрібала жар своїх інтересів і встановлювала свою владу на інших територіях. Нащадки перевертнів – виродки - це найбільша загроза для України. Бо тільки від них іде підлість, зрада та в подальшому кров невинних.

Андрій Павловський




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов