АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Повноваження захисника, адвоката при провадженні слідчих дій
14.08.2008р.

Згідно ч. 1, 2 ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу (далі: КПК) України, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених КПК України, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники [1].

Права захисника при провадженні слідчих дій на досудовому слідстві при провадженні кримінальної справи подібні до прав обвинуваченого і надають у доказуванні можливість відстоювати позицію захисту з правових питань та інше. Отже, адвокат зобов'язаний використовувати всі зазначені у законі засоби і способи захисту з метою з'ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують його відповідальність, і надавати йому необхідну юридичну допомогу [2; С. 38]. Засоби захисту – це передбачені законом процесуальні дії адвоката, спрямовані на виконання професійних обов'язків. Зокрема, захисник має право: до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту — такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості; ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства — з усіма матеріалами справи; бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій — з дозволу дізнавача, слідчого; застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи — з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи слідчого; подавати докази, заявляти клопотання і відводи, оскаржувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду; збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян тощо[1].

Формально ст. 44 КПК України, в якій йдеться про порядок вирішення питання про допуск до участі у справі захисника, не вимагає від останнього подавати будь-які заяви чи клопотання із цього приводу. Практика діяльності захисника засвідчує, що найбільш правильно і доцільно після укладення з клієнтом угоди на здійснення правового захисту одразу оформити у письмовій формі клопотання, в якому на адресу посадової особи викласти такі вимоги:

1) прохання допустити до участі у справі,

2) на підставі ст. 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення" направити повідомлення про допуск його як захисника у СІЗО для забезпечення його права на побачення з підзахисним без обмеження кількості та тривалості таких на весь час досудового слідства,

3) пред'явлення всіх протоколів допиту підзахисного, а також матеріалів, якими обгрунтовується його затримання, порушення кримінальної справи,

4) пропозиція слідчому, щоб про всі заплановані ним слідчі дії з підзахисним завчасно повідомлявся захисник.

Бажано в цьому ж клопотанні також викласти вимогу, що в разі, коли підзахисний відмовиться від захисника чи висловить бажання взяти свій захист на себе, все це буде оформлено в присутності адвоката. Це необхідно для того, щоб слідчий не зміг "невигідного" йому захисника легко усунути від участі у справі.

Не менш важливе значення має і сам порядок легалізації такого клопотання. Найдоцільнішим, безумовно, є варіант, коли захисник, не витрачаючи часу, може вручити слідчому під розписку, із відміткою часу й дати вручення, клопотання. Але такий ідеальний варіант не завжди є можливим. Якщо слідчий має намір відтягнути допуск захисника до справи, він буде під різними приводами зустріч із захисником відкладати. Цілком небезпідставно в літературі зазначається, що в питаннях захисту не можна вірити на "слово" слідчому чи прокуророві, - спілкування з ними слід вести у письмовій формі [3; С. 52].

Надалі, беручи участь у справі, адвокат (захисник) може сприяти слідчим органам у встановленні лише тих обставин, що виправдовують підзахисного, пом'якшують або виключають його кримінальну відповідальність, і в цих межах він сприяє виконанню завдань кримінального судочинства.

Адвокат не підмінює підзахисного, а діє поряд з ним. Водночас він є самостійним учасником процесу, має свої процесуальні права і обов'язки і, як правило, не залежить від підзахисного у визначенні тактики захисту, своєї позиції у справі. "Адвокати не повинні ідентифікуватися з їх клієнтами і справами клієнтів у зв'язку з виконанням їх професійних обов'язків", вказується в документі ООН "Основні положення про роль адвокатів" [4]. Навіть якщо підзахисний визнає себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, адвокат вправі за наявністю для цього підстав відстоювати перед слідчим і судом його невинність чи меншу винність. Коли ж він заперечує свою вину, а адвокат переконаний в його винності, то колізія позицій в даному питанні недопустима. У цьому випадку адвокат не вправі діяти за своїм внутрішнім переконанням, бо він фактично стане обвинувачем підзахисного. Адвокат повинен побудувати захист, визначити його засоби і способи, ґрунтуючись на показаннях підзахисного, який заперечує свою вину, і на оцінці інших доказів у справі. Адже при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення.

Визначаючи свою правову позицію, адвокат не вправі ігнорувати думку підзахисного, його показання, ставлення до пред'явленого обвинувачення. Адвокат не є вільним у визначенні позиції (крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе), але у вирішенні питань правового характеру, виборі тактики і методики захисту є незалежним. Процесуальна самостійність адвоката не виключає необхідності узгодження з підзахисним лінії захисту в цілому і позиції в окремих процесуальних питаннях, зокрема при заявленні клопотань. Оскільки підзахисному не байдуже, якими способами буде обстоюватись правова позиція, адвокат повинен інформувати його про тактичні прийоми, які має намір застосувати, роз'яснити їх суть, щоб їх застосування не було несподіванкою для обвинуваченого і не викликало з його боку небажаної реакції.

З моменту допущення до участі в справі адвокат наділений такою сукупністю прав, яка дозволяє йому успішно здійснювати функцію захисту в справі. Його права конкретизуються в КПК України щодо окремих стадій кримінального права та процесуальних дій.

Одним із складових елементів захисту є бесіди адвоката з підзахисним, під час яких йому надаються консультації з правових питань, намічається правова позиція, з'ясовуються обставини, що сприяють захисту, оцінюються докази, зібрані на підтвердження обвинувачення, аналізуються доводи, які підзахисний наводить на їх спростування. Побачення адвоката з підзахисним, який перебуває під вартою, наодинці сприяє довірительності в їх стосунках. В ході ознайомлення з матеріалами справи зіставляються й аналізуються докази, формуються окремі елементи правової позиції адвоката, намічаються питання, які необхідно з'ясувати у підзахисного і при провадженні слідчих дій, з яких також необхідно заявити клопотання.

Дані досудового слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені ним лише з дозволу слідчого або прокурора.

Адвокат не вправі здійснювати слідчих дій по збиранню і перевірці доказів, бо це за чинним законодавством є виключною компетенцією органів, які виконують функцію обвинувачення, та суду. Але він має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних та інших справах, зокрема: запитувати і одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань [5].

Ці документи, а також предмети, що можуть мати значення для справи як речові докази, адвокат вправі подати слідчим органам, прокурору, судді і суду, які, приєднавши до кримінальної справи, використовують їх як джерела доказів.

Деякі вчені і чимало адвокатів висловлюються за те, аби надати адвокату більші можливості по збиранню і перевірці доказів. Це розширило б дію принципу змагальності в стадії досудового розслідування кримінальної справи, але могло б обмежити принцип публічності і призвести до паралельного розслідування в одній і тій же справі, що характерно для англо-американського обвинувального (або змагального) кримінального процесу, а не для змішаної, континентальної форми кримінального процесу, яка діє у нашій країні.

Одним з найбільш дійових засобів, який дозволяє адвокату виконувати свої професійні обов'язки в кримінальному процесі, є заявлення клопотань. З їх допомогою він доводить до відома слідчого, прокурора і суду свою думку про доведеність обвинувачення, обґрунтованість кваліфікації, доцільність прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє збиранню, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката – це письмове або усне офіційне його звернення до осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність по доказуванню і приймати рішення в справі, про вчинення цими особами дій, що входять до їх компетенції, спрямоване на захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Заявлення клопотань адвокатом є однією з форм його участі в доказуванні і впливу на вирішення справи. Перед тим, як заявити клопотання, у адвоката має сформуватися тверда переконаність у тому, що воно не потягне за собою погіршення становища підзахисного. Адвокат також повинен з'ясувати його думку про необхідність заявлення клопотання, узгоджує з ним зміст, повідомляє про те, як можуть бути використані в інтересах захисту дані, одержані в результаті задоволення клопотання, які рішення в справі можуть бути прийняті за клопотанням. Адвокат не вправі сам, навіть на вимогу підзахисного, заявляти клопотання і надавати допомогу йому в складанні клопотання, якщо воно побудовано на сфальсифікованих відомостях і даних, одержаних незаконним шляхом.

В клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про витребування і приєднання до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або зміну запобіжного заходу, про закриття справи тощо [6; C. 110].

Слідчий зобов'язаний розглянути клопотання адвоката про виконання будь-яких слідчих дій в строк не більше трьох діб і задовольнити його, якщо обставини, про встановлення яких заявлено клопотання, мають значення для справи.

Адвокат вправі заявляти відвід слідчому, особі, що провадить дізнання, прокурору, судді, всьому складу суду, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретареві судового засідання. Підстави для відводу передбачені КПК України.

Адвокат може оскаржити будь-які дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду, які, на його думку, завдають шкоди законним інтересам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокурору скаргу, що надійшла до нього, разом зі своїми поясненнями. Прокурор протягом трьох днів після одержання скарги зобов'язаний розв'язати її і повідомити про результати адвоката. Рішення прокурора може бути оскаржено адвокатом вищестоящому прокуророві або до суду.

Скарга адвоката на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який повинен розв'язати її протягом трьох днів і про результати повідомити адвоката [1].

Адвокат зобов'язаний вчасно з'являтися для участі в провадженні тих чи інших процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. В разі неявки захисника слідчі дії, в яких його участь не є обов'язковою, провадяться без нього.

Отже, адвокат (захисник) зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що знімають підозру з підозрюваного, виправдовують обвинуваченого або пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність, надаючи їм необхідну юридичну допомогу.

Використані джерела:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 року. // Законодавство України: Вся база «Загальне законодавство». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05&p=1218473003868016.

2. Озерська А. Гарантії захисту конституційних прав обвинуваченого у кримінальному судочинстві. // Право України. – 2005. - № 4. – с. 35 - 38.

3. Кутоманов Д.Є. Проблеми реалізації права особи на захист в досудовій стадії кримінального процесу. // Молодь у юридичній науці. – Хмельницький, 2005. – ч. 3, підтом ІІІ. – с. 51 - 53.

4. "Основні положення про роль адвокатів" // Законодавство України: Вся база «Загальне законодавство». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_835&p=1218473003868016.

5. Закон України "Про адвокатуру" № 2887-XII від 19.12.1992 року. // Законодавство України: Вся база «Загальне законодавство». // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2887-12&p=1218473003868016.

6. Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навчальний посібник для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів. – К.: Ін Юре, 1997. – 224 с.

Демінська А.А. / ВГО "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов