АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна сторінка
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Порядок реєстрації актів громадянського стану
15.01.2009р.

В правовому обігу України використовується два однакових за суттю юридичних терміни – акти громадянського стану та акти цивільного стану. Термін “акти цивільного стану” перебуває в правовому обігу відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу (далі: ЦК) України [1]; паралельно продовжує використовуватися і термін "акти громадянського стану", зафіксований в Законі України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" [2]. Цими термінами позначають події та дії, що нерозривно пов'язані з людиною (фізичною особою) і впливають на її правовий статус — започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її здатність бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Акти цивільного стану, що перелічені в ч. 3 ст. 49 ЦК України, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація – це публічно-правове засвідчення актів цивільного стану, які є юридичними фактами цивільного права та тягнуть цивільно-правові наслідки. Мета реєстрації — охорона особистих майнових та немайнових прав, державних і громадських інтересів. Вона полягає у внесенні відомостей про акт цивільного стану у відповідну книгу реєстрації.

Вимога щодо державної реєстрації поширюється не на усі акти цивільного стану, ними є лише: народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб та його розірвання, зміна імені та смерть фізичної особи. Інші акти цивільного стану державній реєстрації не підлягають, вони започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків без їх державної реєстрації. Так, визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства суттєво впливає на його громадянський стан, але спеціальний запис про цей факт не передбачено. Записи робляться лише про ті факти та обставини, які вказані у законі. Зокрема, на бажання усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду видає свідоцтво про усиновлення [3].

Щодо інших актів цивільного стану, то законом встановлені інші способи їх фіксації. Так, наприклад, визнання особи недієздатною, обмеження фізичної особи у цивільній дієздатності відбувається у зв’язку із набранням рішенням суду законної сили. Інвалідність, під якою розуміється соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги [4], встановлюється у порядку, визначеному Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» [5]. Інвалідність у повнолітніх осіб встановлюється шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), підпорядкованими Республіканському в Автономній Республіці Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83, медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання [6].

Реєстрація актів цивільного стану відбувається за загальним правилом у порядку, встановленому Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2003 р. № 140/5), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940 та ін. [7; С. 30].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України», реєстрацією громадянства України є внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи [8].

Згідно п. 4 ст. 49 ЦК України, реєстрація актів цивільного стану проводиться в порядку, що встановлюється законом. Стаття 19 Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” передбачає, що порядок реєстрації таких актів встановлюється цим Законом і вище вказаними Правилами [9; С. 208 - 209]. Порядок реєстрації актів громадянського стану дипломатичними представництвами і консульськими установами визначається Консульським статутом [10] та Інструкцією про реєстрацію актів громадянського стану, яка затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з Міністерством закордонних справ України [11].

Реєстрація народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені та по батькові провадиться органами реєстрації актів громадянського стану в книгах спеціального зразка, які є єдиними доказами засвідчених у них фактів. Зокрема, прийнято постанову Кабінетом Міністрів України від 12 вересня 2002 року № 1367 "Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану" [12].

Для вчинення запису акту цивільного стану громадянами мають бути надані документи, що є підставою для державної реєстрації цього акту (наприклад, довідка встановленої форми про народження чи смерть; спільна заява батька і матері дитини, які не перебувають у шлюбі одне з одним, про встановлення батьківства; рішення суду про встановлення батьківства тощо), а також документ, що посвідчує особу заявника.

У зв'язку зі встановленням неточності або помилки в записах громадянського стану може виникнути необхідність її виправлення. За наявності достатніх підстав і за відсутності спору між заінтересованими особами зміну або виправлення запису проводять органи реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання заявника [13]. Зміни чи виправлення у записи акту цивільного стану також вносяться органом РАЦС на підставі рішень адміністративних органів, на підставі інших вчинених записів актів цивільного стану. Відмова органу реєстрації актів громадянського стану внести у запис актів цивільного стану зміни чи виправлення може бути оскаржена до суду. На підставі судового рішення вносяться також виправлення або зміни у запис акту цивільного стану за наявності спору між заінтересованими сторонами.

У разі втрати свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану громадянину на його прохання може бути видане органом реєстрації актів громадянського стану повторне свідоцтво на підставі запису актів цивільного стану, що зберігається в органах реєстрації актів громадянського стану. Втрачений запис акту цивільного стану може поновлюватись лише на підставі рішення суду про установлення факту реєстрації відповідного акту цивільного стану.

Про кожний факт реєстрації акта громадянського стану органами реєстрації видаються відповідні свідоцтва про народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміну прізвища, імені та по батькові на бланках суворої звітності, виготовлених за єдиними зразками. Забезпечення бланками свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану здійснюється Міністерством юстиції України. Порядок обліку, зберігання та звітності про використання бланків свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану встановлюється Міністерством юстиції України [14].

В деяких місцевостях України значна кількість записів до 1945 року не збереглася. Зокрема, записи періоду 1918-1920 років могли не зберегтися з огляду на загальну ситуацію в державі та невирішеність питання про установу реєстрації актів громадянського стану, записи періоду 1932-33 років (особливо записи про смерть) часто знищувалися або й взагалі не робилися, бо смертей тоді на Україні було надто багато, багато архівів взагалі і архівів органів реєстрації актів громадянського стану зокрема було знищено в 1941 році через неможливість їх вивезення. Певна частина актових записів була поновлена після 1945 року при розгляді заяв громадян про відновлення актових записів [15].

Закон передбачає можливість відновлення органами реєстрації актів громадянського стану втрачених записів за наявності документів, що підтверджують, що раніше записи були, а також анулювання записів на підставі рішень суду. Анулювання записів актів цивільного стану провадиться органом реєстрації актів громадянського стану за місцем зберігання цих записів. З моменту анулювання запис акту цивільного стану втрачає правове значення.

Дійсними визнаються акти цивільного стану, вчинені за релігійними обрядами до утворення чи поновлення органів реєстрації актів громадянського стану (наприклад, під час Великої Вітчизняної війни на окупованих територіях). Вони прирівнюються до актів цивільного стану, вчинених у органах реєстрації актів громадянського стану, і не вимагають наступної державної реєстрації.

Таким чином, державна реєстрація актів громадянського стану покликана до офіційної фіксації тих фактів дійсності щодо фізичних осіб, які здатні породжувати, змінювати, припиняти цивільні та інші правові відносини, і відбувається у чітко визначеному законодавством порядку відповідно до повноважень, наданих кожному із органів реєстрації актів громадянського (цивільного) стану.

Використані джерела:

1. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 року. // Законодавство України. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15&p=1232022836741445 .

2. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24.12.1993 року. // Законодавство України. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3807-12&p=1232022836741445 .

3. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2003 р. № 140/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за № 719/4940. // Законодавство України. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0719-00&p=1232022836741445 .

4. Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. № 183, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2004 р. за № 516/9115. // Законодавство України. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0516-04&p=1217400978695191 .

5. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII. // Законодавство України. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=875-12&p=1217400978695191

6. Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83. // Законодавство України. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=83-92-%EF&p=1217400978695191.

7. Андрушко А.В., Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., Угриновська О.І. та ін. Цивільний процес. Навчальний посібник. / За ред. Білоусова Ю.В. - К.: Прецедент, 2006. – 293 с.

8. Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III. // Законодавство України. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2235-14&p=1217400978695191 .

9. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.]. – Т. 1. // А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань; Академія суддів України. – К.: А.С.К.; Севастополь: Інститут юридичних досліджень, 2004. – 928 с.

10. Указ Президента України “Про Консульський статут України” вiд 02.04.1994 року № 127/94. // Законодавство України. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=127%2F94&p=1217400978695191 .

11. Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України” від 23 травня 2001 року N 32/5/101. // Законодавство України. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0473-01&p=1232022836741445 .

12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану" від 12 вересня 2002 року № 1367. // Законодавство України. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1367-2002-%EF&p=1217400978695191 .

13. Цивільне право України. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. // Економіко-правова бібліотека. // http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/11011/11037/.

14. Ортинський В.Л. Основи права України. – Л.: “СВІТ”, 2003. – 368 с. // Бібліотека он-лайн. // http://readbookz.com/book/182/6382.html.

15. Український генеалогічний портал: Акти реєстрації громадянського стану. // http://uk.rodovid.org/wk/Акти_реєстрації_громадянського_стану.

Демінська А.А. / ВГО "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов