АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           

Головна

непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
ПЕРШОЧЕРГОВЕ ЗАВДАННЯ - ЄДИНИЙ НАРОД
02.12.2008р.

Якщо ворогам української державності напряму та через легіон своїх найманців всередині держави вдасться розсварити народ України, то України не буде. Буде Малоросія в складі Російської Федерації, буде Західноукраїнська Народна Республіка, можливо, ще будуть якісь-там адміністративні територіальні утворення, але України точно не буде. На розкол держави працюють політичні партії, на чолі яких московська агентура; працюють ЗМІ, засновниками яких є ніяк не патріоти і ніяк не українці; працює бездарна влада зі своєю вічною гризнею за повноваження. Москва не даремно годує всіх цих навколополітичних трутнів з мандатами і без них, «Москва сльозам не вірить (невизнання Голодомору Москвою) – Москва кровушкі жаждєт», як сказано в повній, правдивій версії цього оскароносного прислів’я. Отже, росіяни хочуть війни.

Можливо, сам російський народ цього і не дуже хоче. Ще з попередньої війни не всіх загиблих поховали і вже не поховають, тому простий росіянин розуміє, що переважно всі вони будуть в братських могилах і практично всі вони будуть «Неизвестный солдат». «Страна рабов» хоче, щоб їх ніхто не чіпав, щоб за них піклувався батюшка-цар, щоб при мудрому керуванні рабів нормально годували і розважали. А якщо доведеться, то за Велику свою державу і голову покласти можна, бо все рівно від горілки подихати прийдеться, а так вже ніби-то «За Родіну! За Сталіна», перепрошую, «За Путіна!». Чи може «За Медвєдєва!», ні, «За Родіну! За Медвєдєва!» навіть у самих маніакальних рашистів (російських націоналістів-фашистів) не вирветься з їхніх чорних ротів. Мєдвєдєв - це чисто технічний проект продовження узурпації влади в Росії хунтою кагебістів. Медвєдєв настільки дрібний, що ляльковод, який сіпає його за мотузки, не в силі сховатись ні за які ширми. Щоб Мєдвєдєв не робив, позаду нього завжди видно чиїсь характерні вушка, точніше, лисина. І цю путінську лисину вже не сплутає ніхто.

Тому для початку ворогам України треба розсварити наш народ, розчленити території і тоді опісля вони матимуть все, що захочуть. Відповідно патріотам України тоді потрібно робити все для того, щоб український народ залишався не тільки цілим в тому положенні, в якому він є, але і став одним цілим, ядро якого нікому і ніколи не вдасться розшматувати. Для цього, насамперед, потрібно підкреслювати те, що споріднює українця Східної та Західної України, і будь-яку спробу зі сторони ворогів держави спекулювати на історії, характерах, розбіжностях, мові тощо між українцями різних територій слід розцінювати, як розпалювання національної ворожнечі, що відповідним чином повинно каратись.

Країна повинна бути єдина! Для наочності цього переконання, можливо, навіть доведеться зарити під землю річку Збруч. Дурість ненависників всього українського, починаючи від мови і закінчуючи правом на самовизначення, може довести і до цього. Звичайно, що річка буде зарита символічно. Тут немає нічого страшного, річка тектиме під землею, як львівська Полтва. Нехай під землею ніхто не побачить Збруча, крім хробаків і знавіснілих московських і підмосковських виродків, морально це таки може змінити ситуацію, якщо завжди у прикрих ситуаціях буде сказано: «Збруч зарито – ми єдиний народ!». З того часу український народ не бачитиме символу розмежування між Україною і Україною.

Звичайно, що закопування Збруча - це метафора. Але ж ми повинні створити сотню подібних метафор, символів, образів, які підкреслювали б єдність українського народу всупереч всім потугам тих, хто хоче одержати дивіденди в мутній водиці сепаратизму, федералізму і міфів про те, що хтось в країні когось годує, а хтось на дотаціях, або те, що хтось комусь стріляв в спину, і при цьому не пояснюючи, що це за така доблесна армія, що воює спиною до ворога і під час бою повертає до нього свій тил, ну і таке подібне. Всі ці штампи пропаганди, які скеровані на розкол держави і суспільства, треба рішуче присікати, осміювати та зневажати. Також треба рішуче боротися зі всією неправдою, яка направлена в один чи інший бік. Бо як не всякий російськомовний українець є москаль, так і у Львові, наприклад, російськомовного туриста теж не вішають на смереці в районі оперного театру.

Завжди треба шукати шляхи, щоб компромісно чинити зі своїм народом, а ворога в той же момент необхідно знищувати. Якщо ворог має вплив на суспільство, то народ в цьому не винний, так як відома інертність широких мас не дозволяє йому змінювати чи ламати стереотипи, бо питаннями захисту народу від ворожих дій - це завдання насамперед держави. Але ті особи, які мають в своєму розпорядження владу в сучасній Українській державі, є абсолютно недієздатними, бо у владі скрізь і всюди лишень злодії, хабарники, пройдисвіти, безвідповідальні нікчеми. Ще трохи часу такого недолугого, злочинного керівництва - і про єдність держави вже ніколи не можна буде навіть мріяти. Кремлівське зло перейде у наступ, а ті перекупки, що при владі, розбіжаться і підуть у найми до нових-старих своїх хазяїв. Цим негідникам плазувати не звикати, вони, навпаки, давно скучили за ударами по голові кирзовим чоботом. Судячи з багатьох представників партії регіонів, комуністів та соціалістів, для себе їм в подальшому дуже хочеться такої долі.

В своїй дріб’язковій боротьбі за право вкрасти більше, ніж сусід по парламентському кріслу, вони забувають, що вся нікчемна суєта, яку вони називають парламентською роботою, закінчиться тим, що або їх народ підніме на вила, - і немає кращого об’єднуючого фактору для народу ніж відновлення справедливості, - або до влади прийдуть освічені, чесні патріоти і, знову ж таки, казнокрадам не буде місця біля керма держави.

Компроміс в народі треба розвивати і заохочувати. Завжди є теми і ситуації, які зближують людей, і їх треба використовувати. Проста людина завжди знайде спільну мову з простою людиною. Завжди більше є те, що об’єднає, ніж те, що роз’єднує. І скільки б не намагалися розвалити Україну її одвічні вороги, їм це не вдасться, бо те зло, яке вони сіють, їм же і повернеться. Але це не прийде само по собі, для цього єднання народу кожному патріоту потрібно трудитися щодня і цілеспрямовано. Кожний день треба руйнувати стіни недовіри, які зводили не ми, а ті, хто панував над нами. І якщо зі всіх окупантів так вже історично склалося, що зараз реальну загрозу несуть тільки одні, то з тим ворогом ми і маємо справу. Якщо ми спостерігаємо, як кожного дня механізм інформаційної війни проти України зі сторони Росії розкручується все більшими і більшими обертами, то і наша щоденна праця у справі національної єдності повинна бути цілеспрямованою і рішучою.

Імперії руйнуються – народи залишаються. Але слабкі та розшматовані народи теж щезають з лиця землі. Тільки в єдності держави у нас буде та сила, через яку поламає зуби будь-який агресор, ким би він не був. І якщо ми досягнемо єдності народу, то і інші завдання, які стоятимуть перед нами, як-то досягнення високого рівня добробуту громадян, конкурентоспроможність українських товарів у світі, престижність українського громадянства тощо будуть успішно виконані і ми житимемо зовсім не в недолугій сучасній Українській державі, а в сильній, багатій Україні достойних людей.

Павловський Андрій




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов