АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Обмеження права на таємницю поштово-телеграфної кореспонденції та телефонних розмов за законодавством України
07.11.2008р.

Передбачене ст. 8 Конвенції право на таємницю кореспонденції відповідно до національного законодавства може обмежуватись у випадках, що прямо встановлені останнім. Так, зокрема, у випадку, коли в кореспонденції містяться докази, що мають значення для вирішення справи, то вона може бути долучена до судової справи і незалежно від згоди на це фізичних осіб, яких вона стосується. Однак з метою захисту даного права від можливих порушень з боку інших осіб законодавець забороняє поширення отриманої внаслідок цього інформації.

Ще одним обмеженням цього права є також надана законом можливість порушити право на таємницю кореспонденції з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Так, наприклад, згідно зі ст. 187 Кримінально-процесуального кодексу (далі: КПК) України за вище зазначених підстав може бути накладено арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, коли достатньо підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення. Проте, при проведенні цих дій слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя фізичної особи (ст. 185 КПК України). Як гарантія дотримання цього обов'язку може слугувати проведення слухання справи у закритому судовому засіданні.

Однак в будь-якому випадку, лише в судовому порядку повинна доводитись легітимність порушення цього права, а також підтвердження того, що це порушення здійснювалось з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, а також те, що іншими способами одержати інформацію неможливо.

Розглянемо такі можливості обмеження зазначеного права детальніше.

Інтереси боротьби зі злочинністю іноді вищі, ніж таємниця листування. Тому кримінально-процесуальний закон допускає накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. В законі чітко встановлено, за наявності яких підстав і в якій процесуальній формі допускається таке серйозне обмеження одного з найістотніших конституційних прав особи, причому навіть таємно від неї.

Суттєво, що ознайомлення з особистим листування громадян можливе тільки після порушення кримінальної справи. Як виняток, арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку можуть бути зроблені і до порушення кримінальної справи - з метою запобігти злочину.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшла відображення система критеріїв правомірності втручання в приватне життя, яке включає такі вимоги:

- втручання допускається виключно відповідно до закону;

- таке втручання дійсно необхідне в демократичному суспільстві.

Поняття "необхідність втручання в демократичному суспільстві" обумовлене легітимністю мети втручання і дотримання принципу пропорційності, тобто балансу інтересів захисту національної безпеки та серйозності втручання.

Слідчий звертається до апеляційного суду з мотивованим поданням, заздалегідь узгодженим з прокурором. У поданні повинні вказуватися такі дані:

- найменування органу досудового слідства або дізнання, який ухвалив рішення про накладення арешту чи зняття інформації з каналів зв'язку;

- найменування органу прокуратури, класний чин або звання, прізвище, ініціали прокурора, котрий дав згоду на звернення до апеляційного суду;

- номер кримінальної справи чи номер проведення попередньої перевірки заяв, повідомлень або іншої інформації;

- підстава накладення арешту, виїмки й огляду кореспонденції чи зняття інформації з каналів зв'язку;

- найменування суду, якому адресується подання;

- види поштово-телеграфних відправлень, що підлягають арешту, або види каналів зв'язку, з яких передбачається знімати інформацію;

- прізвище, ім'я, по-батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, її точна адреса чи прізвище, ім'я і по-батькові особи, чиї переговори підлягають контролю, і номери її телефонів (домашній, службовий і т.д.);

- термін, на який дозволяється затримання кореспонденції та на який встановлюється контроль за каналами зв'язку.

Голова апеляційного суду чи його заступник вправі задовольнити подання і в тому випадку, коли дані слідчі дії проводитимуться відносно осіб, які постійно або тимчасово перебувають за межами області (регіону), де здійснюється досудове розслідування.

У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку вказуються кримінальна справа і підстави, з яких провадитиметься ця слідча дія, прізвище, ім'я та по-батькові особи, з каналів зв'язку якої повинна зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого.

Слідчий направляє постанову голови апеляційного суду або його заступника до відповідної поштово-телеграфної установи (області, району) на ім'я начальника управління чи відділу зв'язку або, якщо йдеться про зняття інформації з каналів зв'язку, до установи (підрозділу), наділеної повноваженнями на проведення подібних заходів, що має як відповідних фахівців, так і технічні засоби.

Про затримання кореспонденції начальник установи зв'язку повідомляє слідчого протягом доби. У цей же термін слідчому надається й інформація, знята з каналів зв'язку, при чому направляється фонограма в опечатаному вигляді, супровідний лист начальника установи (підрозділу), в якому повинні бути вказані час початку і закінчення запису телефонних та інших переговорів і короткі технічні характеристики використаних засобів.

За загальним правилом, арешт на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку відміняються після закінчення терміну, встановленого (в постанові) судом або постановою слідчого, і коли в застосуванні таких заходів відпаде потреба. Така постанова має виноситися також і в разі припинення або закінчення досудового слідства.

Постанови про накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку виносяться і реалізуються в умовах таємності з метою нерозголошення даних досудового слідства або заходів, що проводяться оперативно-розшуковим шляхом.

Законом передбачений процесуальний порядок здійснення фактично двох самостійних способів збирання доказів, що мають як деяку схожість, так і відмінності, - це накладення арешту, огляд і виїмка кореспонденції, а також зняття і дослідження інформації з каналів зв'язку. Останню дію законодавець прямо називає слідчою.

До кореспонденції, на яку може бути накладений арешт, належать листи всіх видів (прості, цінні, рекомендовані), бандеролі (цінні і прості), посилки, поштові контейнери, перекази, поштівки, телеграми, радіограми тощо. У жодному випадку не повинен накладатися арешт на листування обвинуваченого, який тримається під вартою, або затриманого, підозрюваного зі своїм захисником. Цей висновок випливає із закону, що надав право обвинуваченому на побачення із захисником сам на сам без обмеження їх кількості та тривалості. Якщо можливі побачення сам на сам, то можливе і неконтрольоване владою листування. Інакше означало б порушення права на захист. Це право гарантується Законом України "Про адвокатуру" [1] та ст. 48 КПК України [2]. Під засобами зв'язку розуміються такі його види, як телефонний, телеграфний, радіотелефонний, радіорелейний, факсиміле тощо.

Юридичною підставою проведення обох слідчих дій є наявність мотивованої постанови голови апеляційного суду або його заступника.

Огляд кореспонденції здійснюється за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із-поміж службовців цієї установи, а в разі необхідності – з участю фахівця. У присутності вказаних осіб слідчий розкриває й оглядає затриману кореспонденцію.

Якщо виявлено предмети чи документи, які мають доказове значення, слідчий робить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. За відсутності документів або предметів, що мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції або її затримання до встановленого ним терміну.

Про кожен випадок проведення огляду, виїмки чи затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі має бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено, що слід доставити адресату або тимчасово затримати, з яких відправлень знято копії.

Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, в необхідних випадках проводиться з участю фахівця. Слідчий прослуховує або іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і долучає його до справи.

Підстави огляду та виїмки кореспонденції відрізняються від підстав накладення на неї арешту. І огляд, і виїмка мають місце вже після накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, тому фактичною підставою виїмки поштово-телеграфних відправлень буде наявність закріплених у протоколі огляду кореспонденції достовірних даних про те, що в ній містяться відомості (предмет або документ), які мають значення для справи. Спеціальної постанови про проведення виїмки поштово-телеграфної кореспонденції не вимагається.

Після отримання відомостей про надходження кореспонденції, яка цікавить слідчого, він прибуває на місце і запрошує понятих із-поміж працівників відділення зв'язку, оскільки такий порядок повинен гарантувати особі неможливість необґрунтованого обмеження її конституційного права на таємницю листування, телеграфної та іншої кореспонденції. В необхідних випадках розкриття і огляд посилок, бандеролей проводиться з участю або після консультації з фахівцями.

Огляд здійснюється за загальними правилами проведення даної слідчої дії. Слідчий складає протокол огляду поштово-телеграфних відправлень, у якому вказується, яка кореспонденція була піддана огляду, скопійована, відправлена адресату або затримана.

За наявності підстав з участю тих же понятих (не виносячи спеціальної постанови при здійсненні виїмки) слідчий проводить виїмку кореспонденції. При виїмці та фіксації її результатів у протоколі слідчий керується загальними правилами проведення виїмки.

Фактичною підставою дослідження (огляду і прослуховування) інформації, знятої з каналів зв'язку, є наявність у розпорядженні слідчого належним чином опечатаної фонограми і супровідного листа, в якому вказані дата та час початку та закінчення запису вказаних переговорів і короткі характеристики використаних при цьому технічних засобів. Юридичною підставою огляду і прослуховування фонограм та іншим чином знятої інформації є постанова голови апеляційного суду або його заступника про дозвіл на зняття такої інформації. Спеціальної постанови про здійснення огляду, прослуховування фонограми виносити не вимагається [3].

Одержавши фонограму в опечатаному вигляді та із супровідним листом, слідчий за участю понятих, фахівця робить огляд і прослуховування фонограми, про що складає протокол. У разі виявлення в одержаній інформації відомостей, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою долучає фонограму до кримінальної справи як речовий доказ.

Фонограма зберігається в опечатаному вигляді в умовах, що виключають можливість її прослуховування, тиражування сторонніми особами, а також забезпечують її збереження і технічну придатність для повторного прослуховування, в тому числі і в судовому засіданні, а також в разі можливого призначення вокалографічної експертизи.

Список використаних джерел:

1. Закон України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року. // Голос України. – 1993. – 29 січн. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2887-12

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 року. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - N 2. - Ст. 15. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05&p=1224661457300097

3. Павлищев О. Обережно: вас прослуховують! Недоторканість особистого життя громадян при проведенні окремих процесуальних дій. // Закон і бізнес. – 2005. – 9-15 квітн.

Демінська А.А. / ВГО "Влада закону" /




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов