АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Мій давній знайомий – фанат Адольфа Гітлера
29.06.2008р.

У мене є знайомий, якого я бачачи переконуюсь, що ми живемо в демократичному суспільстві, бо його не переслідують. Ім’я його не називатиму, бо він ярий прихильник Гітлера і всього, що з ним пов’язано. Живучи в Києві йому мріється, щоб над Дніпром стояв пам’ятник Адольфу, так би мовити, Алоїзовичу, і щоб той вказував Списом Долі (яким начебто римський легіонер проколов Ісусу Христу печінку) в сторону Москви.

Він знає напам’ять книгу «Моя боротьба», він святкує разом з друзями день народження Гітлера і при цьому не входить в жодне політичне чи біля політичне угрупування. Він вважає, що його любов до образу Гітлера це настільки інтимне, що йому не хочеться з кимось ділитись цим своїм інтимним почуттям. А друзі з якими він відзначає день народження такі ж як і він, але власне належать до різних партій як правого, так і лівого спрямування. Різношерста публіка від братчика Корчинського до сина шахтаря з Донецька, який до своєї смерті голосуватиме за Партію Регіонів. Мій знайомий є серед них старший за віком, можливо тому він у них в авторитеті. Зійшлися вони через Інтернет і просто спілкуються. Жодних спільних дій вони не роблять і не планують. В ніяку секту прихильників фюрера вони не переросли і не збираються. Так би мовити у них такий собі домашній гурток любителів історії.

Мій знайомий вважає Гітлера - Ісусом Христом, якого так само розп’яли підлі євреї США та СССР, бо з внутрішніми ворогами той таки встиг упоратись. Наприклад, він ще в тому переконаний, що якби не війна яку розв’язали проти Гітлера союзники, то безбожний сталінський режим зрештою таки б розпалив світову пожежу пролетарської революції і весь світ би згинув під владою сатанистів Москви з червоними зірками. Гітлер війною ослабив тих нелюдів після чого вони вже не в силі були завоювати світ. Тому Адольф Гітлер є спаситель. І так як учнів Ісуса Христа переслідували в перші століття після його приходу так і на Гітлера зараз заздрісники та вороги порядку зводять безліч брехні. А це означає, що подібно до християнства років так через триста відбудеться щось на зразок Нікейського собору і шляхом голосування Адольфа Гітлера священики оголосять Богом. Отже, він багато в чомусь такому переконаний, що середньостатистичний українець як сходу так і заходу після щоденного перегляду телебачення буде просто шокований. Бо власники телевізійних каналів промивають мозки людей зовсім іншим шампунем. Щоправда, у кого є доступ хоча би до ста телеканалів підтвердить, що переключаючи їх обов’язково натрапить на передачу чи фільм де фігурує Гітлер.

Треба погодитись, що популярнішої особи ніж Гітлер на телебаченні просто не існує, щоправда зі знаком мінус. Але як відомо від ненависті до любові один крок. Тому, образ Адольфа Алоїзовича став занадто впізнаним, а ми живемо в явно недосконалому суспільстві, щоб вірити і довіряти всьому в чому нас щодня штурмують і маніпулюють нами поклонятись цим маніпуляціям. Не знаю, не знаю, в подальшому все може бути.

Мій знайомий живе своїм життям. У нього сім’я, діти, престижна робота, між іншим високооплачувальна, в своїй галузі він хороший спеціаліст, і як писали колись в комсомольських характеристиках: користується повагою у товаришів по роботі. За зразком Гітлера він вегетаріанець і не п’є алкоголю, хіба трохи баварського пива у вже згадуваний день. Веде дисциплінований спосіб життя, все у нього в порядку, і здоров’я, і оплата рахунків за комунальні послуги, і документи на робочому столі. Він фанатично законослухняний, навіть на наших автошляхах у власному авто. Його як і всіх добиває бардак в державі. Часто їдучи за кордон у відрядження і після перебування в Німеччині кожний раз говорить, що Україні не вистачає Гітлера, бо до такого порядку як там нам при цих холуях, що при владі ніколи не дорости. Нам би себе прогодувати і не втратити державності, а про якійсь завоювання не може йти і мови.

Він живе серед нас і він не пропагує своїх поглядів, бо це: 1 – протизаконно; 2 – йому не хочеться наражатись на дикість оточуючого совка. А написав я про нього тому, що я згадав як тиждень тому він до мене подзвонив по якомусь дріб’язковому питанню і за одно привітав зі святом початку визволення України від, як він висловився «кацапської тиранії». Щоправда та тиранія повинна була замінитися «швабською тиранією», але він на це не звертає увагу, бо вірить, що рано чи пізно у випадку перемоги у світовій війні Гітлер або його наступники подарували б Україні незалежність. І я подумав, а чому про нього, як про типаж не написати? Він і такі як він хіба не мають право на існування? Мають, бо мають же ветерани НКВД пенсії і пільги, при тому, що у них до цих пір на руках не відмита кров наших співвітчизників. А мій знайомий, нікому нічого поганого не зробив, не те щоб убив когось. Він має за приклад для наслідування – Адольфа Гітлера, він по-своєму, як і його вчитель – сильна особистість. Він нікому ще не дав вилізти собі на голову і при його миролюбності, через спільних знайомих я знаю, що всяка сволота його обходить десятою дорогою.

Він нікому не заважає, не нав’язує своїх думок, хіба може десь в Інтернеті, про що я не знаю. Але так як він ще має своє трохи цікаве почуття гумору, то знаючи мене вже років десь так двадцять, вирішив, що може мене привітати з 22 червням. Гумор досить таки чорний, бо як в нього так і в мене у війні в Червоній армії, за Сталіна, за Совєтскую Родіну загинули рідні і близькі. Можливо, таким чином, він мститься тим хто посилав їх гарматним м’ясом на вірну смерть коли тих же німців в пропорції до радянських загинуло 1 до 9-ти? Не знаю. Але він просто мій давній знайомий і він живе іншим, своїм життям.

Олександр Мироненко




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов