АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАДСИЛАЙТЕ НАМ СВОЇ СТАТТІ ЯКІ ДОПОВНЮВАТИМУТЬ ЗМІСТ САЙТУ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET ВОНИ ОБОВ"ЯЗКОВО БУДУТЬ НАДРУКОВАНІ!           ЯКЩО ВИ МАЄТЕ БАЖАННЯ ДОПОВНИТИ АБО ЗАПЕРЕЧИТИ ЦЮ СТАТТЮ, ТО МИ ЧЕКАЄМО НА ВАШІ КОМЕНТАРІ АБО ДОПОВНЕННЯ ЗА АДРЕСОЮ: STOPCOM@UKR.NET           
Головна
непарламентський
опозиційний сайт

НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна
• Україна
• Світ
• Аналітика
• Спорт
• Фото
• Відео
• Література
 
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• Законодавство і право
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
• Зворотній звязок
Порядок підтвердження фактів, що мають юридичне значення при спадкуванні
19.05.2008р.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину на підставі ч. 2 ст. 1269 ЦК України та п. 207, 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкоємець зобов’язаний особисто подати заяву про прийняття спадщини (див. Додаток) до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, або надіслати її поштою, попередньо засвідчивши справжність підпису на заяві у нотаріальному порядку [1]. Спадкоємець, який не подав у зазначений шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини, але фактично вступив в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, має право на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, подати заяву про прийняття спадщини після спливу зазначеного терміну і отримати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, зобов’язаний в межах встановленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про видачу йому свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Якщо свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяв про їх відкликання, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.

Встановлено також, що неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, за відсутності заяви від їх імені про відмову від спадщини.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини.

Нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину лише за місцем відкриття спадщини, як вбачається із ст. 66 Закону України „Про нотаріат” [2] та відповідно до вимог ст. 1221 ЦК України [3]. Власне, особливістю вчинення цього виду дії і є те, що вона може бути здійснена не в будь-якого нотаріуса, а тільки у державного і тільки за місцем відкриття спадщини [4; С. 150].

Місце відкриття спадщини належить підтвердити відповідними документами. Найчастіше таким документом є свідоцтво органів реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо його останнє місце проживання і місце смерті збігаються. В інших випадках це можуть бути довідки ЖЕО, правління ЖБК, виконавчого комітету місцевих рад, із місць роботи померлого про постійне місце його проживання. Це може бути також запис у домовій книзі про постійну реєстрацію спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місце відкриття спадщини підтверджується довідкою виконкому місцевих рад про місцезнаходження спадкового майна чи його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо.

У разі відсутності документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, таким документом може бути копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення юридичного факту – місця відкриття спадщини [5; С. 209]. Коло спадкоємців першої черги в разі спадкування за законом визначатиметься на день винесення цього рішення.

Факт смерті спадкодавця - громадянина, реабілітованого у встановленому порядку, а також належність до кола спадкоємців першої черги щодо майна реабілітованого (відшкодування його вартості) визначається на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити перелік документів, що стверджують відповідні факти [6], [7].

При оформлені права на спадщину, як коротко згадувалось вище, нотаріус зобов’язаний вчинити ряд нотаріально-процесуальних дій, відповідно до порядку встановленого п. п. 205 - 238 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Він зобов’язаний: встановити факт смерті спадкодавця, час та місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкування за законом або за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину та приналежність цього майна спадкодавцю, претензії кредиторів, заяви відказоодержувачів про відмову від заповідального відказу та здійснити декотрі інші дії з нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину [1]. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи.

Насамперед із наведеного переліку нотаріусу належить перевірити факт смерті та час відкриття спадщини.

Визначення часу відкриття спадщини має велике практичне значення, бо саме з цього часу встановлюється коло спадкоємців, склад спадкової маси, початок перебігу строків на прийняття спадщини, на подання претензій кредиторів, на визначення строків охорони спадкового майна і моменту видачі свідоцтва. Від часу відкриття спадщини залежить також вирішення питання про застосування норм чинного права чи норм права, які регулювали ці відносини в минулому.

Факт смерті та час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвами органу реєстрації акту цивільного стану про смерть спадкодавця, а також повідомленнями чи іншими документами про загибель спадкодавця на фронті, виданими командуванням військової частини, адміністрацією госпіталю, військовим комісаріатом чи іншими органами Міністерства оборони України.

Для встановлення факту смерті та часу відкриття спадщини щодо осіб, які пропали безвісти або визнані судом безвісно відсутніми, потрібне рішення суду про оголошення таких осіб померлими. Таке рішення є підставою для реєстрації органами актів цивільного стану факту смерті та видачі свідоцтва про смерть. У такому разі часом відкриття спадщини буде день, коли рішення вступить в законну силу, а в разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю чи дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, - день його гаданої загибелі.

При встановленні судом юридичного факту смерті громадянина документом, який підтверджує факт смерті, є також свідоцтво органів реєстрації актів громадянського стану, що видається на підставі рішення суду. Часом відкриття спадщини в такому випадку буде день фактичної смерті спадкодавця, вказаний у рішенні суду.

Якщо ж у свідоцтві про смерть спадкодавця вказано тільки місяць чи рік смерті, то днем відкриття спадщини слід вважати останній день вказаного місяця або 31 грудня вказаного року.

Таким чином, факт смерті та час відкриття спадщини може бути підтверджено двома документами: свідоцтвом про смерть і повідомленням про загибель на фронті.

Із проведенням широкої реабілітації жертв політичних репресій в Україні постало питання про встановлення факту і часу смерті цих громадян. Факт смерті спадкодавця-громадянина, реабілітованого в установленому порядку, визначається на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих. Часом відкриття спадщини в такому разі є день винесення рішення Комісією з питань поновлення прав реабілітованих [5; С. 211].

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Після встановлення кола спадкоємців нотаріус зобов'язаний перевірити наявність між спадкодавцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин і відносин, що ґрунтуються на утриманні. Для встановлення цього факту вимагаються відповідні документи. Так, родинні відносини можуть підтверджуватись свідоцтвами органів реєстрації актів громадянського стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем, і якщо в цих свідоцтвах батьки – одні й ті ж самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець – брати.

У разі неможливості подання вказаних документів родинні відносини можуть бути підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, про встановлення факту родинних відносин.

Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Шлюбні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем підтверджуються свідоцтвом про шлюб, виписками з книг реєстрації актів цивільного стану, записами в паспортах про друге подружжя, а також рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту реєстрації шлюбу та фактичних шлюбних відносин, якщо ці відносини виникли до 8.07.1944 року. Для підтвердження наявності родинних і шлюбних відносин, крім названих документів, можуть бути прийняті довідки, видані підприємствами, установами, організаціями за місцем роботи чи проживання, якщо вони разом з іншими документами підтверджують родинні та шлюбні відносини спадкоємців зі спадкодавцем.

За неможливості подати документи, які свідчили б про родинні, шлюбні відносини та відносини, що ґрунтуються на утриманні, спадкоємці можуть бути включені до свідоцтва про право на спадщину з письмової згоди всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і мають підстави бути закликаними до спадкування.

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом встановлення родинних, шлюбних та інших відносин між спадкодавцем та спадкоємцями не провадиться, тому що можуть спадкувати як особи, які входять в коло спадкоємців за законом, так і ті, які не входять до нього. Але необхідно перевірити наявність вказаних відносин, якщо є спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Крім того, якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві було зазначено родинні чи інші відносини зі спадкодавцем, то нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують ці відносини [5; С. 215].

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них окремо із визначенням імені та часток у спадщині. Таке правило діє у випадку, коли спадщину на нерухоме майно прийняло декілька спадкоємців. Виходячи з позицій охорони прав спадкоємців, нотаріус, у випадку, коли свідоцтво про право на спадщину видається не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, зобов’язаний у тексті свідоцтва зазначити яка частка спадщини залишається відкритою.

З тих же міркувань нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо ж у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, хто є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.

Юридичним фактом, який підлягає встановленню, є визначення складу спадкового майна. Об'єктом спадкування є майно, наявне на день відкриття спадщини. Але якщо на день видачі свідоцтва про право на спадщину вид майна змінився, то видається свідоцтво на майно, наявне на день його видачі. Приміром, якщо на день відкриття спадщини до спадкової маси входив будинок, що його на день видачі свідоцтва було знесено, то свідоцтво в такому разі буде видано на грошову компенсацію за знесений будинок.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.

У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора (відповідний орган державної податкової адміністрації) про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту, а якщо заборону накладено у зв'язку з одержанням позики, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємці отримали свідоцтво про право на спадщину на це майно.

Використані джерела:

1. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року. // Офіційний вісник України. – 2004. - N 10. - Ст. 639.

2. Закон України "Про нотаріат" № 3425-XII від 02.09.1993 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 39. - Ст. 383.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року. // Офіційний вісник України. – 2003. - N 11. - Ст. 461.

4. Нотаріат в Україні: підручник. / Ред. В.В. Комаров. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 320 с.

5. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: [Навч. посібник]/ За відп. ред. Л.К. Радзієвської. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 528 с.

6. Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 962-XII від 17 квітня 1991 року. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - N 22. - Ст. 262.

7. Постанова Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" № 3812-XII від 24.12.1993 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 15. - Ст. 88.

Демінська А.А. ( ВГО "Влада закону" )




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов