АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: v_zakon@ukr.net            Пишіть нам: v_zakon@ukr.net           
Головна сторінка

RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


Соціальна революція – це перерозподіл власності, а не реформи чи їх імітація
15.07.2015 p.

Майдан важко назвати революцією, бо ніяких соціальних, економічних змін поки що не відбулося. Відбулися тільки деякі політичні зміни, зсучений зек-президент, не витримавши тиску відповідальності, утік до «гражданіна начальника» під крило, за ним посипалися діючі на той час злочинні організації партії регіонів. Вони, правда, втративши владу над всією Україною, вирішили за допомогою того ж кремлівського «кума» хапнути території, де вони давно, дуже давно, ще з часів комсомольської юності є не те, щоб царьками, але навіть богами. Бо тут у них і землі, і покірні кріпаки, прикріплені до тракторів, копанок і шахт, і знаменитий народєц, за останні сто років понаїхавший на заробітки з російського нечернозєм`я, який, як і належить етносу, що останні триста років за указом Петра Романова називає себе росіянами, в ненависті своїй до людей не має аналогів в світі. Але і тут вийшла промашка, бо в Кремлі донецьких за людей не рахують і у кремлівських параноїків в Донецькій і Луганській областях свої інтереси.

А от в Україні при владі фактично залишилася та ж сама банда. Тільки не її донецький авангард, а другий чи третій ешелон казнокрадів, які як виконували волю олігархів, так і виконуватимуть. Олігархи ж як вирішували все в країні, так і вирішують, просто фінансові позиції Рината Ахметова в зв`язку з його холуйством у відношенні до того ж Кремля і кривляннями в стилі «і вашим, і нашим» - послабились, а от іншій олігархії живеться так же солодко, як і жилося, багатьом навіть стало краще. Бо навіть війна додала їм чимало дохідних місць, бо немає солодшого товару, ніж віджатий товар.

Кажуть, що наша ментальність змінюється. Не знаю, нічого подібного не помічав. Про воїнів і волонтерів так не скажу, бо вони і до війни були порядними людьми, а тепер обставини тільки загострили їхній характер. А тварі та скоти як були совковим бидлом, так і залишилися. Іде боротьба між світлом і темрявою і хто переможе – тільки Богу відомо.

Справжня соціальна революція – це перерозподіл власності, а не реформи чи їх імітація. От саме її злочинні магнати і бояться. Реформи потрібні західним країнам, які, даючи гроші на розвиток економіки, хочуть мати гарантії, що коштів знову не розкрадуть олігархи та чиновники. Для сходу, а я маю на увазі хоч б той же Китай, а не РФ, - це теж важливо і як приклад їхньої принциповості в дотриманні порядку ми довідуємося про засуджених у них до смертної кари за хабарі посадовців. І тільки в Україні злочинність і влада настільки переплелися, що лише хірургічним шляхом можна вилікувати пацієнта.

Так от, суспільна власність залишається в тих же липучих руках. Нічого з украденого не націоналізовано, середнього класу в країні не існує і ніхто не збирається робити реформи заради його появи. Створювати собі конкурентів? – Та Боже збав! А якщо і будуть реформи для покращення ситуації, то тільки для того, щоб почекати, доки кабанчик підросте, щоб потім його заколоти на радість всяким-там прокуратурам, податковим і іншим паразитуючим злочинним організаціям. Бо в тій ситуації, яку ми маємо, визначення п. 4 ст. 28 Кримінального кодексу для цих так званих державних органів є абсолютно точним. Люстрація відбувається тільки в переміні крісел, але немає жодного конфіскованого автомобіля, маєтку, палацу, немає жодного доведеного до виконання вироку кримінального провадження. Злодії, крадуни, казнокради і корупціонери відкупляються. Публічно оголошуються наміри про арешти, але жодного разу ми не чули про засудження. Десь ми цей бардак і імітацію вже бачили. Як де? – Це називалося правлінням Ющенка після «помаранчевої революції». Тобто починалося весело, а закінчилося Диктаторськими законами від 16 січня 2014 року, узурпацією влади донецьким кланом з подальшим розв’язуванням війни на сході України і добровільною здачею фашистській Російській Федерації півострова Крим.

Здалося, що перший дзвіночок про те, що можуть бути зміни в перерозподілі власності, прозвучав пострілами в Мукачеве. Але це теж не так. Щоб це було класикою, коли низи вже не хочуть, а верхи не можуть, то це не так. Просто дехто вирішив, що у нього має бути більше, а інші вважають, що «свого» не віддадуть. Тобто це зовсім не ознака класичної революційної ситуації, але в наявності класичний конфлікт інтересів. Правих тут немає. Всі неправі, бо сторонами переслідуються власні інтереси, а не інтереси народу. Народу ж нічого не залишається, як спостерігати зі сторони і гавкати один на одного в соцмережах, надіючись, що ті громадяни, у яких – важелі державної влади, нарешті зрозуміють, що держава – це не корито або хоча би що це не тільки корито, але й система, яка дає жити всім її громадянам, а не тільки тим, хто проліз до владного крісла. А бути залежним від того, чи вигідна держава Україна окремими особам з мільярдами на рахунках, чи ні, - це невдячна справа, бо сьогодні вони за Україну, а завтра цю ж Україну втоплять в крові. Нажива – їхній бог, жадібність – їхня молитва, а гроші – дух святий.

Національні багатства працюють на олігархів, банківська система – теж, парламент – це потолоч (сброд) випадкових в політиці людей від продажних журналістів до опереткових клоунів. Одиниці з цих дармоїдів можуть грамотно написати законопроект. Президент багато говорить, але мало робить, а що робить прем`єр – так це взагалі не відомо. Він говорить одне, а його міністри – роблять, що хочуть. А так як переважно вони нічого не хочуть, то от саботажем вони і займаються, винятком є лишень міністр внутрішніх справ – Авакян: мільярдером ще не став, але з такими апетитами, темпами і кримінальними звичками стати олігархом теж має всі підстави. Висновок: ця влада – це тимчасова, як казали півтора роки тому, - технічна влада. Вона себе вичерпала, бо, як і, смішно сказати, попередники, працює на власні інтереси. Вони відчувають, що вони не ті, хто може щось змінити, бо вони пов`язані з попереднім криміналом пуповиною олігархічної системи, створеною Кучмою і його художньо обдарованим зятем Пінчуком. Вони жадібні до грошей, їм вигідна війна, бо знають, що доки війна, то вішати їх на стовпах і деревах на радість ботоксному карлику народ не буде. Терпіли донецьких – то потерплять і цих, бо війна. Так, так, старе, як світ: кому війна, а кому – мати рідна.

Зміни життя українців – це не законодавство, яке ніхто не виконуватиме, а реальні зміни на краще для всіх без винятку громадян в реальному житті. І нехай в Україні буде мільйон мільйонерів, ніж десять мільярдерів, патріотизм яких вимірюється кількістю зароблених доларів на війні та грабунку. Мільйон міліонерів – це гарантія, що у жодного агресора не буде шансів нас перемогти. І це не міф, бо, ліквідувавши олігархію в Україні як клас і давши можливість розвиватися середньому класу підприємливих людей, це може стати реальністю. Неприродній соціальний перекіс, коли одна десята від процента населення має все, а решта 99,9% - жебраки, - це злочин. Відпускати хабарників, казнокрадів і поновлювати їх на роботі - це злочин. Заморожувати війну на сході заради створення там нових схем контрабанди – це злочин. Відпускати під заставу зрадників генштабу, диверсантів і інших нелюдів – це злочин. Спокійно спостерігати за антидержавною діяльністю Медведчука, Єфремова, Ахметова та інших шуфричів – це злочин. І перелік цих злочинів з кожним днем більшає. Бо якщо із зовнішніми ворогами все ясно, то чому з внутрішніми ворогами України представники теперішньої влади борються лишень тоді коли вже трупами усіяна земля? – Це теж злочин.

Проте я не вірю, що це наша карма – приречено спостерігати, як злочинні влади змінюються іншими злочинними владами, бо всі вони одною мотузкою пов`язані. Ми заслужили кращого життя. Піна зійде, мутна вода заміниться джерельною. Просто треба, щоб кожний з нас ясно бачив ситуацію, не піддавався на провокації, не втрачав внутрішнього спокою. Знати, хто ворог, а хто друг – це вже наполовину наблизити перемогу. А ми – обов`язково переможемо. Це невідворотно.

Андрій Павловський




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ