НАША КОНТАКТНА ЕЛЕКТРОННА ПОШТА: stopcom@ukr.net або v_zakon@ukr.net      
                                                  Головна сторінка

 
ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
25.09.2019 p.

ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

В сьогоднішній статті розповімо про те, як правильно розпочати процедуру прийняття спадщини.

Перш за все, спадкоємці як за заповітом, так і за законом мають право прийняти спадщину (зробити всі потрібні дії для набуття спадкового майна), не прийняти (не зробити нічого) або відмовитися від неї (подати нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини).

Закон виділяє два варіанти прийняття спадщини залежно від того, чи проживали спадкоємці з покійним разом на день його смерті.

Йдеться передусім про зареєстроване місце проживання. В тому випадку, якщо, скажімо, племінниця в зв’язку з доглядом дядька переїжджає до нього, однак не реєструється за його адресою, то після його смерті факт спільного проживання вона може підтвердити довідкою органу реєстрації місця проживання або, якщо цей орган відмовив у видачі довідки, встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на день його смерті через суд. Разом з тим, не варто перебільшувати значення реєстрації за певною адресою. Сама по собі така реєстрація не дає права на спадкування, якщо зареєстрована особа не є спадкоємцем ані за заповітом (спадкодавець не заповідав їй майна), ані за законом (зареєстрована в помешканні спадкодавця особа не входить до жодної з п’яти черг спадкоємців).

Отож, перший варіант прийняття спадщини такий: якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на день смерті останнього, вважається, що такий спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця він не подав нотаріусу заяви про відмову від спадщини. Малолітня (до 14 років), неповнолітня (14 – 18 років), недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, також вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від її прийняття.

Другий варіант прийняття спадщини діє тоді, коли спадкоємець на час відкриття спадщини (день смерті спадкодавця) не проживав постійно із спадкодавцем. Пам’ятаємо, що сюди належить і випадок, коли вони фактично проживали разом, але адреси реєстрації в них були різні. Такий спадкоємець має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Подану заяву про прийняття спадщини можна відкликати протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Отже, прийняттям спадщини вважається або відсутність відмови від неї, якщо спадкоємець і покійний проживали разом, або подання заяви про прийняття спадщини, якщо вони проживали окремо.

Важливо розуміти, що в термін «прийняття спадщини» не входить остаточне оформлення всіх документів на спадкове майно на ім’я спадкодавця, йдеться лише про заяву про прийняття спадщини або заяву про відмову від спадщини. Вам не потрібно зволікати з поданням заяви про прийняття спадщини з тієї причини, що ви хотіли б зібрати більше грошей для оформлення майна, адже разом з поданням цієї заяви ви не мусите одразу ж оформляти все майно на себе, платити за нього податки, а от строк прийняття спадщини внаслідок такої затримки можете пропустити. Прийняття спадщини – це лише свого роду оголошення, з якого інші можливі спадкоємці знатимуть, чи берете ви участь в спадкуванні і, якщо не берете, чи можуть вони претендувати на спадщину замість вас.

Строк прийняття спадщини – шість місяців з дня смерті спадкодавця.

Як свідчить практика, це найбільш важливий момент, який слід добре запам’ятати. Якщо є якісь неузгодженості в документах, їх можна усунути, але якщо спадкоємець пропустив строк прийняття спадщини, він може її втратити.

Проблеми з цією нормою виникають зазвичай в спадкоємців за заповітом: вони часто вважають, що коли вже мають заповіт, то майно точно їхнє і вони можуть звернутися до нотаріуса колись згодом. Однак це не так. І спадкоємці за законом, і спадкоємці за заповітом, якщо не проживали зі спадкодавцем на день його смерті, мають в шестимісячний строк подати заяву про прийняття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Якщо спадкоємець протягом строку для прийняття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Найкращий варіант для такого спадкоємця, якщо він має добрі стосунки з іншими спадкоємцями і всі вони надали нотаріусу свою згоду на допуск іншого спадкоємця до спадкування. Однак якщо з добрими стосунками не склалося або ж просто жодних інших спадкоємців немає, доведеться звертатися до суду.

Так, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Зазвичай це строк один, два або три місяці.

Ключовою у наданні додаткового строку судом є поважність причин пропуску строку. Це мають бути причини, які жодним чином не залежали від спадкоємця. Якогось вичерпного переліку поважних причин не існує, оцінити їх може лише суд. Однак слід пам’ятати, що незнання закону такою поважною причиною не є.

Наприклад, Верховний Суд України у ряді справ оцінював такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини:

- спадкоємець не знав про смерть спадкодавця – не є поважною причиною (справи №№ 6-1215цс16, 6-1486цс15);

- спадкоємець не знав про наявність спадкового майна – не є поважною причиною (справа № 6-85цс12);

- спадкоємець за заповітом не знав про наявність заповіту – є поважною причиною (справа № 6-496цс17).

Знову-таки, «спізнілому» спадкоємцю все ще пощастило, якщо ніхто з тих, хто може одержати право на набуття спадкового майна замість нього, не заперечуватиме щодо його позову (ці особи обов’язково мають брати участь у справі). Якщо спору немає, суди схильні задовольняти такі позови. Однак якщо спір щодо спадщини таки є, а наведені позивачем причини пропуску строку насправді зводяться лише до власного недбальства, суд відмовить в позові, скільки б часу спадкоємець не пропустив – навіть один день.

Наведемо приклад. Скажімо, спадкоємець вирушив до нотаріуса в останній день для прийняття спадщини, аж тут у цього спадкоємця стався серцевий напад і він потрапив до лікарні. Фізично цього дня він вже не міг потрапити до нотаріуса, бо лежав під крапельницею. Однак це не поважна причина пропуску строку, адже у спадкоємця було без одного дня ще шість місяців, щоб звернутися до нотаріуса вчасно.

Далі буде

Аліна Демінська


 
Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».




 

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НОВИНИ ua.redtram