АНТИОЛІГАРХІЧНЕ ПОЛІТИЧНЕ ВИДАННЯ

НАША ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: stopcom@ukr.net            Пишіть нам: stopcom@ukr.net           
Головна сторінка

 
RSS підписка нашого сайту

ПІДПИСКА СтопкомUA


НАВІГАЦІЯ
По сайту
• Головна сторінка
• Україна___ПОЛІТИКА
• Світ_____Н О В И Н И
• Аналітика
• Фото
• Відео
• Література
• АРХІВ НОВИН СТОПКОМУ
• Фото дня (архів)
• Політгумор
Влада Закону
Законність і ваші права
• ВГО "ВЛАДА ЗАКОНУ"
• ЗАКОНОДАВСТВО і ПРАВО
• Коментарі фахівців
• Антикорупційна програма
• Зразки документів
 
Про нас
Проект
• Редакція
• Співробітництво
ОГОЛОШУЄТЬСЯ КОНКУРС на кращі пропозиції спонсорів-інвесторів для участі в розробці і здійсненні Проекту «2012 – Рік Молитви»
06.02.2012 р.

Проект складається з 12-ти духовних, моральних і соціально-екологічних акцій та програм, які започатковуються цього року вперше. Вони присвячені визначним подіям минулого нашого Краю і сьогоднішнім прогресивним змінам. Під час цих масових заходів, 12 разів, у наперед визначені дні, з 13 по 14 год., відбуватиметься одночасна Спільна Молитва мільйонів українців на головних майданах сіл і міст « в Украйні і не в Украйні» - Молитва за Україну і весь світ, за взаємне Примирення, Порозуміння і Прощення усіх людей. Перший такий Акт Духовної Злуки, з нашої ініціативи, вже відбувся 22 січня цього року - в День Соборності України.

Перша Програма так і називалась – «День Соборності». Вона здійснилася не так масштабно, як планувалось. Ми не змогли нашими поки що невеликими силами і без участі спонсорів охопити і задіяти віддалене від Києва населення міст та сіл України. Але в самій Столиці на Михайлівському майдані, в Харкові і Львові біля пам’ятників Тарасу Шевченку –«Молитва за Україну» відбулась.

Кожна акція і програма Проекту має стати «наріжним каменем» підмурівку в розбудові нового, справедливого життя, становленням справжнього Громадянського Суспільства.

Але спонсори та інвестори (далі – С-І) – це переважно фізичні і юридичні особи, які в своїх рішеннях керуються перш за все законами бізнесу, вигодою від проведених операцій, економічним інтересом. Тому на самому початку покажемо можливості однієї з найпривабливіших і найдохідніших.

Програма «КОВЧЕГУ Миру» - сплав по Дніпру від Києва до Чорного моря і назад, з метою порятунку природного середовища басейну Дніпра від «повені» нечистот, гниття, затоплення мертвими «морями»-водосховищами пам’яток історії й культури, кладовищ, знищення фауни і флори, грабіжницького захоплення і забудови берегів, віддалення, виселення і «почужіння» краян з двох берегів Ріки. Тому ця програма має і другу назву - «Два береги Дніпра – одна Україна».

Привабливість для С-І цієї програми перш за все в тому, що сам «КОВЧЕГ Миру» - буде прообразом Біблійного Ковчегу, який збудував Ной для порятунку під час Потопу.

Розміри Ноєвого Ковчегу складали: 135 м. на 22,5 м., і висотою 13,5 м. Будувати його, вірніше, збирати і зв’язувати, будемо з відходів - білих поліетиленових мішків щільно заповнених порожніми пластиковими пляшками. Не важко собі уявити, як таку величезну і величаву споруду тягнутиме Рікою на буксирі катер, а по її боках С-І розмістять свою рекламу. Майже все літо, і до, і після сплаву, ця реклама буде «на виду і на слуху» всіх і вся... Місця для реклами, близько 4 тис. кв. м., вистарчить для сотень С-І. І хто з них раніше зголоситься, хто більше візьме на себе співпраці, відповідальності і витрат – той матиме більші переваги у виборі місця і розмірі своєї реклами. Єдине застереження – щоб те, чим займається С-І, його бізнес, співробітники, близьке оточення і все, що його стосується – не протирічили духовному, моральному і соціально-екологічному спрямуванню Проекту «2012 – Рік Молитви»...

Програма «Проща до Тараса». (див. додаток 1.) Здавалося б –що тут може бути нового? Після святкового «жіночого» 8 березня прийде будень 9-го, коли народився Тарас, і ми після робочого дня згадаємо його «незлим, тихим словом»... Але ж не даремно кажуть, що нове – це давно забуте старе...

Перша новизна - починаючи з цього року, повернемось до давньої (дорадянської) традиції святкувати роковини смерті Тараса Шевченка – 10 березня. «Сучасники Шевченка зробили для української справи велику послугу перше тим, що виконали заповіт Тараса й поховали його на горі над Дніпром, а друге тим, що встановили щорічні роковини в день його смерті. Роковини перейшли в традицію і щороку відбувалися українофілами по різних містах. Тут раз на рік сходилися старі й молоді...». Це уривок із промови Івана Липи перед депутатами парламенту УНР у залі Ради Української Республіки у м. Тарнові (Польща) в день урочистого святкування пам’яті Тараса Шевченка 10 березня 1921 року. (Г-та «Чернеча Гора», №1 (15) 2000 рік)

«Дня 10 марта 1931 року минає 70 років, як на віки закрив очи найбільший поет українського народа Тарас Шевченко. Ми сини того самого народа, з якого вийшов Шевченко, випускаємо в пам’ять 70 ліття Єго смерти сю скромну, власними стараннями видану книжечку.

«МОЛОДІЖЕ! Нехай не буде ані одного села на Підкарпаттю, де не було б і де не читали б цієї книжечки (Кобзара). Стараймося всюди якнайдостойніше відсвяткувати роковини смерти Тараса Шевченка.» (Г-та «Слово Просвіти» ч. 1, 5-11 січня 2012 р. Із передмови до видання «Кобзара», «В пам’ять 70 ліття смерти Тараса Шевченка», Підкарпаття, 1931 рік).

Того ж року, 10 березня, у Харкові, в підрадянській Україні вийшла постанова про спорудження на могилі Тараса нового пам’ятника – що свідчить про збереження традиції ще до того часу.

Друга новизна – на могилі Тараса у Каневі і на всіх головних майданах сіл і міст «в Украйні і не в Украйні» - всі учасники відзначення 121-х роковин смерті «Апостола Правди і Науки» принесуть із собою всі «Кобзарі», які в кого є, і з 13 по 14 год. на всіх мовах читатимуть Тарасові Молитви до Бога – за Україну і весь світ. Ось перша з них:

«МОЛИТВА

1. Злоначинающих спини, 2. А доброзиждущим рукам

У пута кутії не куй, І покажи, і поможи,

В склепи глибокі не муруй. Святую силу ниспошли.

3. А чистих серцем? Коло їх 4. А всім нам вкупі на землі

Постави ангели свої Єдиномисліє подай

І чистоту їх соблюди. І братолюбіє пошли.»

Третя новизна – всенародне і всехристиянське визнання Тараса Шевченка – «основоположником української національної ідеї, пророком і духовним та моральним провідником українського народу,...який створив цілісну філософію національного буття... Усе життя і творчість Шевченка мають безумовний національно-захисний, національно-творчий і національно-жертовний характер.» (за Д.Донцовим).

«В повному корпусі Шевченкової поезії слова Україна і український вжито 269 разів... Але слова Бог, божий, Господь, Господній, Ісус, Христос та Христів – 1281 раз!... У російських текстах Шевченка слів Україна й український ужито 38 разів, а слів «божеських» - 1398». (Ю.Шевельов)

«Тарас Шевченко прийшов до свого народу як месія. Прийшов з новою Правдою, щоб нею збудити народ. І відтоді він назавжди заволодів духом Нації саме як месія, що дав їй новий закон моральний, новий заповіт. Хто хоче бути Українцем і втекти від Тараса – не втече. Хто хоче бути сильним в Україні без Шевченка – не буде.» (Юрій Липа, книга О.Багана «Лицарі духу»)

«Знать од Бога / І голос той, і ті слова / Ідуть між люди». Саме так був сприйнятий Шевченко. Як апостол, що заговорив мовою душі... слово його завжди стояло на сторожі. І світилося, і люди відчували в Кобзаревій пісні щось незмінне: «То серце поволі / З Богом розмовляє.»

...Шевченківський активний християнський дух, його пророчий патос, а передусім, «його любови сила» - закладали духовні основи української літератури. Те біблійне Слово, поставлене на сторожі «малих отих рабів німих», має животворчу силу, що підіймає в кожному поколінні захисників рідного краю. «Молися сину, за Вкраїну / Його замучили колись.»

...На роздоріжжях і бездоріжжях історії ми звертаємось до голосу апостолів і пророків, які нагадують нам одвічного Бога і незмінний закон, без яких людина втрачає обличчя і висхідну дорогу» (Є.Сверстюк, «Тарасові залізні стовпи»).

«Кобзар» Тараса Шевченка називають «народною Біблією». ... для українців він справді має таке значення, як Біблія для людства. Він розшифровує космічний Закон буття, який мусимо виконувати, великий моральний родовий закон, який не можна переступати безкарно.» (Н.Кир’ян, г-та «Слово Просвіти», №1, 2012р.)

Без всенародного прийняття, піднесення, прославлення, узаконення на найвищому духовному, моральному і державному рівні усього життя і творчості Тараса не зможе ніколи спрацювати Українська національна ідея. Тому що велика ідея невіддільна від величі її творця. І наскільки піднесемо Шевченка – настільки утвердиться Український народ. Бо Тарас сам стверджував: «я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу», а в Автобіографії визнавав: «історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини.»

Програма «ЗАхист КОНституції України»). 28 червня, в День Конституції України. «...хай у чомусь і недосконала Конституція, що узаконює, утверджує незалежність України як держави, це – документ, який нас захищатиме лише у тому разі, коли ми захищатимемо його. І як тут не згадати незліченні факти ігнорування Конституції, її перекручень, дискредитувань, ба навіть відкритої або прихованої війни з нею...» Саме для захисту Конституції була створена Рада з питань впровадження і захисту Конституції України - як нова форма зорганізування громадської активності...» (Анатолій Погрібний, «Якби ми вчились так, як треба...», Київ, 1998) Суть ідеї в тому, що правники розробляють тексти-бланки типових скарг в місцеві суди на всі порушення Конституційних прав і свобод Громадян України - усіма трьома гілками державної влади і будь-ким із службовців, усіма фізичними і юридичними особами. Оскільки Конституція є законом прямої дії, то кожен Громадянин України має право звертатися в суд за відшкодуванням завданої особисто йому шкоди внаслідок порушень його Конституційних прав і свобод. Кожен Громадянин може вписати своє прізвище одночасно в десятки цих бланків і стати позивачем та отримати моральне і матеріальне відшкодування за завдані йому збитки... Програма «Пам’ять Бабиного Яру». (див. Додаток 2.)

В середині лютого цього року минає 70 літ від часу масових розстрілів фашистами українських патріотів у Бабиному Яру в Києві. Найбільш відомими серед них є поетеса Олена Теліга, журналіст Іван Рогач, український мер Києва Володимир Багазій, його син Ігор,.. Цього дня біля могили Героїв зійдуться небайдужі краяни, що долею випадку чи з особистих переконань – прираховують себе до кількох окремих національно-патріотичних організацій.

Ми звертаємось до всіх патріотичних сил краю – прийти в Бабин Яр і стати біля могили національних Героїв - поруч одні одних, і замиритися заради кращого життя Українського народу: «Щоб усі були одно», бо «ніяке царство, поділене саме в собі, не встоїться». (Св. Письмо). Програма «Тарасова Просвіта» - (див. додаток 1.)

«У «Просвіти» такий тернистий шлях,..у імпер-шовіністів така зненависть до неї, тому що вона була й лишається одним із способів нагромадження своїх сил українством, нарощування його національно-державницьких потенцій, сказав би я, засобом і національної оборони, й національного наступу. Це організація, найвищою метою якої є міцна, потужна Українська держава... лишається тільки сподіватися, що через якийсь час у нас таки буде влада, яка змінить нинішню неафішовану опозиційність до «Просвіти» на повну підтримку її прагнень, на державницьке спирання на її можливості. Простори ж для докладання зусиль цією організацією достоту безмежні, оскільки стан просвіченості нашого народу далекий ще від бажаного... Не сперечаюсь: діяльність «Просвіти»... може і повинна бути і резонанснішою, і результативнішою. Та ... помиляється той, хто вважає, що от, мовляв, «Просвіта», поза ним самим, мусить навести порядок у тих чи інших справах національно-культурного будівництва. Ні, не так це мусить бути, адже «Просвіта» - це і є ми з вами, це є позиція буквально кожного, кому болять національні болі. Тому, прагнучи бути конкретною, діяльною «Просвітою» насамперед самому, треба долучатися до її роботи, йти з ініціативою до місцевої організації, підштовхувати її керівництво, якщо воно мало діяльне.» (А.Погрібний, «Якби ми вчились так, як треба...», Київ, 1998р.)

Інші програми й акції: «Життя без сміття»; «ЛіСаДім»; «Третину для Дитини»; «Сіячі»; «Христос Воскрес! – Воскресла Україна!»; «Батьківські комітети»; «Самі Собі Своє»; «Наші Вчителі»; «Свята Покрова»; «Народна толока»; «Стратегія Любові»; «ДУховний МАйдан»; «Планета Дітей»; «Голуби Миру»; «Космічна Софісфера»; «Відходи в доходи»; «Україні - 20»; «Рівноправність»; «Довіра»; «Концепція розвитку»; «Громадянське Суспільство»; «Пласту – 100»; «Соціальна Демократія»; «Триста, як скло!»; «Вишивана Вкраїна»; «Самоорганізація Українців»; ...

Найперше - Проект потребує «сіячів», котрі б розкидали всіма можливими способами цей і всі наступні інформаційні листи по всій мережі Інтернету. Друге – долучитися до творення «Робочих Креативних Груп» (РоК-Груп) з розробки і впровадження Проекту: надання приміщення з відповідним рівнем матеріально-технічного забезпечення, формування РоК-Груп із 3-5 співробітників, оплату їх праці. Можлива праця у вечірні години і вихідні дні. Також можлива віртуальна співпраця, якщо для цього в співробітників є відповідні умови. Третє – обрати для себе одну з Програм або акцій, і частково або й повністю її розробляти, з попередньою домовленістю-гарантією про отримання від цього певної частини прибутків... Четверте – розробити відповідні сайти для окремих програм і акцій, що стануть традиційними, звести їх і окремо працюючі РоК-Групи в одну мережу, забезпечити всім необхідним для роботи, розробити стратегічні й тактичні плани-завдання, впроваджувати їх в життя... П’яте – відкрити окремі рахунки Проекту в Просвіті, Пласті, СУМі,...

Метою Проекту є реалізація нової концепції розвитку України і світу:

Від Самоорганізації Громадян до Громадянського Суспільства, і разом – до Соціальної Демократії.

(додаток 1. до Програми «Проща до Тараса»)

ТАРАС ЄДНАЄ НАС – БУДУЙМО ШЕВЧЕНКОВУ УКРАЇНУ !

«Багато разів і багатьма способами в давнину

промовляв Бог до отців через пророків»

(Послання Св. Павла)

«Неначе праведних дітей, Свою любов благовістить! Слова його лились, текли,

Господь, любя отих людей Святую правду возвістить! І в серце падали глибоко!

Послав на землю їм пророка; Неначе наш Дніпро широкий, Огнем невидимим пекли

Замерзлі душі…» (Тарас Шевченко, вірш «Пророк»)

«Уривки з тексту промови Івана Липи перед депутатами парламенту УНР у залі Ради Української Республіки у м. Тарнові (Польща) в день урочистого святкування пам’яті Тараса Шевченка 10 березня 1921 року…: «…Панове депутати! Нині в цьому високому палаці нашого духовного єднання ми святкуємо урочисто пам’ять національного генія Тараса Шевченка, ідеями якого живилося не одне покоління до нас і буде живитися й після нас.

… Чи розуміли Шевченка його сучасники? Ні!

Чи зрозуміли Шевченка по його смерті нащадки? Ні!

…Сучасники Шевченка зробили для української справи велику послугу перше тим, що виконали заповіт Тараса й поховали його на горі над Дніпром, а друге тим, що встановили щорічні роковини в день його смерті. Роковини перейшли в традицію і щороку відбувалися українофілами по різних містах. Тут раз на рік сходилися докупи старі й молоді українофіли, намагалися говорити народною мовою, сумували за втратою великого поета, згадували Україну…

…Шевченкова могила… Сама вона єсть джерело пропаганди української ідеї. Так удатно не похований, мабуть, ні один поет в цілому світі. Для кожного ж свідомого українця це єсть святе місце…»

(Г-та «Чернеча Гора», №1 (15) 2000 рік, стаття «Біля витоків»)

А через 20 років син Івана Липи, Юрій, наголошує: «Тарас Шевченко прийшов до свого народу як месія. Прийшов з новою Правдою…і назавжди заволодів духом Нації саме як месія. Хто хоче бути Українцем і втекти від нього – не втече. Хто хоче бути сильним в Україні без нього – не буде. Він кермує Україною..» (Книга «Лицарі духу», О.Баган)

«Євген Маланюк сказав «Як у нації нема вождів, тоді ними стають поети». Так було і у нас в найтяжчу пору поневолення. Тарас Шевченко став духовним батьком і провідником українського народу. Коли козачий вільний дух був остаточно зламаний, а гетьмани розсварені за булаву, занапастили Україну, призвівши до поневолення її Москвою, здавалося, що вже немає сили, спроможної відродити українську самобутність. У той найтяжчий для України час з’являється Шевченко, який став духовним провідником української нації. Палкими словами він будить народ із віковічного сну неволі, звертається до мертвих і живих, і ненароджених земляків в Україні і за її межами, благаючи: «Розкуйтеся, братайтеся!»... Брак єдності Тарас Шевченко вважав найбільшим нещастям для України. Тому він у своїх думах просив: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!»... Поет свято вірив, що «Встане Україна, і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти!». Дух вождя української нації проникав в усі закутки рідного краю. Не було хатини під солом’яною стріхою, де б не знали Кобзаря...

І... збулися пророчі Шевченкові слова – як диво і благословення Боже – постала незалежна Україна. Сьогодні, коли ми живемо в самостійній Україні, мусимо жити за його заповітами, які є актуальними і тепер, єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якої – Українська нація.»

(Г-та «Українське Слово», 03.2000р., М.Куделя «Тарасові дороговкази»)

В цьому ж номері «УС», під рубрикою «Проща», є заклик «Шлях до духовного воскресіння»:

«Від воскресіння Христа – до воскресіння України!

Від злагоди між окремими громадами – до згоди всього українського народу!

Шлях до України пролягає через Канів! Будуймо Шевченкову Україну!

Під цими гаслами закликаю українців з усього світу взяти найактивнішу духовну і матеріальну співучасть у всенародній прощі до могили Тараса Шевченка – пророка, просвітителя і будителя України, апостола правди і науки. Протягом періоду від Великодня до Дня незалежності України у Каневі біля підніжжя Чернечої гори спільними зусиллями поставимо наметове містечко – табір «Тарасова Січ», де щодня вируватиме національне життя. Відновимо традицію щорічних всенародних прощ до могили Кобзаря.

Біля найвищої духовної вершини України збереться нашого цвіту з усього світу.

І тоді постане «Тарасова Січ» - острівець справжньої вільної України. Шлях до високодуховної, щасливої, заможної, вільної Української соборної держави пролягає через невмирущу спадщину Тараса Шевченка! Слава Україні!» (І.Пушкар, Харків-Канів-Київ)

Дмитро Донцов писав: «Основоположником української національної ідеї є пророк і духовний провідник українського народу – Тарас Шевченко. В українців можна відібрати все, але допоки вони пам’ятають Святе Письмо і «Кобзар» - українська нація незнищенна. Саме Шевченко створив цілісну філософію національного буття українського народу…в найдоступнішій для цілого народу художній формі сформулював, розвинув та обґрунтував національну ідею українського народу: законність і необхідність, можливість і реальність національної державності і незалежності.

Тарас Шевченко задекларував найважливіші характеристики української нації: її волелюбність, народність, державницьку суть, національну честь і гідність, Християнську релігійність, жертовний патріотизм, творчу заданість, віру у свій народ, опору на власні сили, толерантність до інших, солідарність із поневоленими, антиімперську та анти-шовіністичну рису характеру нації, що випливає із усього його історичного досвіду.

Шевченкова українська національна ідея випливає з любові, людяності і доброти до своїх і чужих – всіх, хто визнає за українцями право на свободу і самостійне існування. Усе життя і творчість Шевченка мають безумовний національно-захисний, національно-творчий і національно-жертовний характер.»

У г-ті «Слово Просвіти», (ч.1, 5-11 січня 2012 р.), є розповідь В.Піпаша про «…невеличку книжечку» видану «В пам’ять 70-ліття смерті Тараса Шевченка…». Видано її 1931 у «друкарні ОО. Василіян в Ужгороді», «Накладом національної молоді Підкарпаття». Цей малий «Кобзар» «розпочинається зверненням до «Народу і молоді Підкарпаття»:

«Дня 10 марта 1931 року минає 70 років, як на віки закрив очи найбільший поет українського народа Тарас Шевченко. Ми сини того самого народа, з якого вийшов Шевченко, випускаємо в пам’ять 70 ліття Єго смерти сю скромну, власними стараннями видану книжечку.

МОЛОДІЖЕ! Нехай не буде ані одного села на Підкарпаттю, де не було б і де не читали б цієї книжечки. Стараймося всюди як найдостойніше відсвяткувати роковини смерти Тараса Шевченка…

…Єго слова розлетілися по цілій Україні, заходили до кожної хати, будили народ.

Шевченків Кобзар се друге Євангеліє українського народу.

…Замовте і купіть Шевченкового Кобзаря. Візьміть і читайте вголос, щоби всі чули і училися стати людьми. І коли опанує вас недовіра, коли будете падати духом, беріть Шевченкового Кобзаря.. Коли опанує нас розпука у тяжкій боротьбі, берім Кобзаря, а побачимо, що мусимо витримати до кінця, коли хочемо, щоб наші мрії здійснилися…

…Коли стрічають нас з глумом, висміюванням і закидами, то ми прориваймося вперед і докажімо, що ми живі! Хочемо жити, хочемо побідити! І мусимо побідити!..»

Безумовно ця маленька книжечка виконала свою популяризаторську місію на Закарпатті.

Бо у 30-х роках минулого століття творчість Тараса Шевченка стала надзвичайно популярною у краї, значно вплинула на становлення національної свідомості. Моя мати згадувала, як вони, підлітки, …гуртом, або з родиною – із батьком і мамою, вголос читали вірші з «Кобзаря»,…надихалися любов’ю до України.»

На цій же сторінці газети є стаття Надії Кир’ян «Аби витримати натиск вічності»:

«Кобзар» Тараса Шевченка називають «народною Біблією». Певно, для українців він справді має таке значення, як Біблія для людства. Він розшифровує космічний Закон буття, який мусимо виконувати, великий моральний родовий закон, який не можна переступати безкарно. Інакше скочуємося до духовної деградації, яка веде до самознищення. Що й бачимо нині. Аби витримати натиск вічності, чи не час відмолювати гріхи, спокутувати їх?

«У нас така молитва є, - стверджує Павло Мовчан. – Це Слово Тараса Шевченка. То чи ж не пора уже не тільки читати її вголос, а й сповідувати? Адже молитва без послуху – ніщо».

Просвітянський Центр видає книги Шевченка у різних варіантах... докладає всіх зусиль, щоб втілити гасло: «Кобзар» - у кожну сім’ю».

(додаток 2., до Програми «Пам’ять Бабиного Яру)

«В ОУН було залізне правило: твоя ідея – ти й реалізовуй»

(Я.Сватко, зі статті «Ідеолог національного визволення»)

«Нас єднає ідея державності

Вступаючи в новий, 2012 рік, постаємо перед новими викликами. Що принесе цей рік українській нації, які перспективи перед нами, які загрози мусимо подолати, які завдання спільно маємо виконати? Ці питання хвилюють і збурюють українське суспільство, пошук відповідей на них мобілізує і організовує нас.

Держава та державність – ці поняття мають об’єднати всіх українців в Україні та за її межами, всіх громадян України. Українська держава – це не лише спільне добро і спільна перспектива всіх громадян, але і спільна відповідальність за її долю. Треба докласти загальних зусиль до скріплення та захисту Української держави, до наповнення її національним змістом, встановлення народовладдя та відновлення соціальної справедливості. У цьому процесі всі можуть і повинні брати участь. ОУН гуртує тих, які прагнуть цього, і ми готові до розмови з усіма, хто, хоч і має різне бачення політичного устрою, спрямований до спільної з нами мети – забезпечення прав, свобод і всебічного розвитку українського народу.

Ці зусилля мусимо проявити своєю участю у виборчій кампанії обрання нового складу Верховної Ради України в жовтні.

...Ми можемо радикально змінити сучасний стан на краще. Час настав, щоб... змінити ситуацію в Україні, і парламентські вибори в 2012 році – один із засобів це здійснити. Єдність та активність патріотичних сил, поруч із розвитком громадянського суспільства та місцевого самоврядування – одна із засадничих підстав успіху на майбутніх виборах.

Вірити в свою правду, мобілізувати волю для її реалізації і організувати сили для її захисту – ось що сьогодні найголовніше.

...Історична пам’ять дає нам спонуку і приклади як будувати і захищати державу, вказує, де були помилки, щоб ми їх не повторювали,і зразки перемог і здобутків, які маємо наслідувати.

...Нас єднає ідея державності. Яким буде наше національне майбутнє – залежить від нас. Лише власною силою і спільними зусиллями можемо забезпечити процвітання Держави і гідну національну перспективу.»

«...Перспектива українства полягає в об’єднанні дій і помислів українців, у національній солідарності та виробленні спільного світовідчуття і спільного національного ідеалу...» (Провід ОУН)

«...принципи або ж засади, на яких можлива консолідація нації з погляду українського націоналізму...

– одностайність у необхідності розбудувати Українську національну державу на своїй етнічній території з урахуванням історичних реалій, поваги до територіальної цілісності та непорушності існуючих державних кордонів;

- забезпечення функціонування української мови як державної та її безперешкодне використання як засобу спілкування та інформаційного забезпечення у всіх сферах державного і суспільного життя;

- збереження в Україні єдиного громадянства;

- визнання на державному рівні статусу учасника визвольних змагань за всіма, хто боровся за незалежність України і державність української нації;

- опора на власні сили у зовнішній політиці, можливість входження нашої держави тільки в ті безпекові чи економічні об’єднання, функціонування яких відповідає національним інтересам.»

(Богдан Червак «Де закінчується націоналізм?»)

«...В ідеалі опозиція має бути полюсом тяжіння для всього розумного, чесного і патріотичного, що є в Україні. Та вона таким полюсом не стала і не намагається ставати....Україна потребує не тільки якісно нової влади, але – як етапу на шляху до такої влади – і якісно нової опозиції.»

(Ігор Лосєв «Опозиція як дзеркало режиму»)

(Витяги зі статей в газеті «Шлях перемоги», 3 (3004), 18. 01. 2012 р.)

Від Першої Ініціативної РоК-Групи при «Патріотичному фонді Родини Багазіїв-Пушкарів»: П.І.К. т. 0939387792,




Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні та гіперпосиланням в інтернет-виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».






МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ